Господи, як я хочу закінчити цей серіал «Особливості закупівель Міністерства оборони», але ж ніяк.
В цьому місці: кричить, бігає по стелі, матюкається. Але до суті.
Серія перша. Ви її вже знаєте, але «павтареніє» — самі знаєте що. Мені що одній мучитись?
Міністерство оборони України подало в суд на Державна аудиторська служба України на висновки аудиту щодо визнання ВСЬОГО прибутку постачальників збитками держави. Усупереч Конституції Украіни, Господарському кодексу, де чітко зазначено, що будь-яка підприємницька діяльність здійснюється з метою отримання прибутку. Та й здоровому глузду, в решті решт.
Під час війни одна частина виконавчої влади судиться з іншою частиною виконавчої влади. Судові засідання переносять у місто Харків, тому розуміємо, скільки по часу буде тривати розгляд цього питання.
Серія друга. Юридичний лікбез, і для складу виконавчої гілки влади в тому числі.
Існує собі такий спеціальний Закон України «Про здійснення оборонних закупівель». З назви закону ж зрозуміло, що саме він регулює? Правильно, правила оборонних закупівель.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Закону України «Про оборонні закупівлі» рівень прибутку в складі очікуваної вартості встановлюється рішенням Кабінет Міністрів України і НЕ МОЖЕ БУТИ ЗМЕНШЕНИЙ державним замовником.
Відповідно до Закону Постановою КМУ № 363 затверджено Порядок здійснення оборонних закупівель та встановлені межі прибутку оборонних закупівель.
Серія третя. Пишемо постанови на коліні в коридорі за принципом двох стін.
На цьому юридичний лікбез можна було б закінчити, але на початку війни буквально на колінах в перші дні війни була прийнята така собі постанова 335, яка тільки СПРОЩУВАЛА оформлення договорів оборонного призначення.
363 Постанова жодним регуляторним актом не була відмінена, і діяла весь час.
Серія четверта «Я замахалась бігати між комітетами або колективне безвідповідальне».
Вже була безкінечна кількість засідань в КМУ, до яких долучена була я.
Потім було 3 комітети у Верховна Рада України. Без будь-якого вирішення питання по суті.
А далі пішло дуже цікаве.
Пʼята серія. «Сенсаційна новела»
До одного з виробників оборонно-промислового комплексу, який входить до Федерація роботодавців України пришли з вимогою таки повернути отриманий прибуток. Мені дозволили розповсюдити ці документи, інші поки вагаються чи передавати це в паблік.
Серія шоста. «Уроки цікавої математики».
Аудит був проведений за період 2022 року, до 1 травня всі підприємства мають сплатити податок на прибуток.
А тепер дивіться. Я продала державі щось за 100 гривень, 30% моя маржинальність. З них я сплачую 5,40 податку на прибуток. Тут все зрозуміло?
А якщо це не 100 гривень, а 100 мільйонів, а мільярд? Уявили, яка сума прибутку була сплачена?
Серія сьома. «Хто в психіатрії перший вдягнув халат, той і лікар».
Тобто, по логіці держави, підприємство, яке рік працювало на війну має сплатити і податок на прибуток, і повернути цей прибуток. Ні, не починайте мені про повернення державою СПЛАЧЕНИХ податків, я за 25 років своєї бізнес-діяльності про таке не чула.
Ну і на останок. «На кого працює правоохоронна система України?»
Кажуть. Але я в це не вірю, що по деяким підприємствам вже пішло ДБР, проводять слідчі дії, проводять експертизи, пишуть підозри, готують камери в СІЗО для людей, які очолюють ці підприємства. Нікому не потрібно пояснювати, що на оборонному ринку високопрофесійних менеджерів в вузькопрофільному сегменті знайти дуже складно. Під стогом сіна вони не валяються.
Тому. Так як лист Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки закликав терміново врегулювати КМУ ту правову колізію, яку вони самі і створили, закликаю:
Денис Шмигаль
Весь Кабінет міністрів врегулювати це питання, щоб не вийшло, що в умовах війни зранку ви зрозумієте, що: «Наташа, вставай, ми всьо уронілі».
Від вас всіх чекаю максимальне розповсюдження.
Поки я це все пишу, ви ЗРИВАЄТЕ ПОСТАЧАННЯ ЗСУ, ЩО ДОРІВНЮЄ ПІДРИВУ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ КРАЇНИ.
Ваша Мати Драконів.
