Я не могла вас лишити без подарунків до свят.
Тому готую вам сюрприз. І буду вас знайомити з людьми, які вже викарбували свої імена в новій історії України. Знаю, багато букв, але прочитайте цю розповідь, бо про таких людей треба знати абсолютно всім. І розповсюджуйте 

#ГероїУкраїни
Він спізнюється на проєкт, в нас летить графік. Коли приїздить я озвучую Йому майже нереальний час для реалізації проєкту, сама розуміючи, що це нереально. Але Він якимось дивним чином настільки бездоганно, та швидко вживається в роль, що навіть я дуже дивуюсь, коли ми таки вкладаємось в цей час.

Знайомтесь, Вадим Ворошилов, майор, начальник служби безпеки польотів, льотчик винищувача.

Це був свідомий вибір Вадима стати військовим. Закінчивши військовий ліцей, він вступив до Харківського університет повітряних сил, льотний факультет. 

Вадим розповідає, що коли він вступив до вищого навчального закладу, а це був 2011 рік,  військової авіації не існувало.  Є таке поняття як «стальний ряд» — це означає що жодного вильоту військова авіація не здійснює. Вадиму пощастило потрапити до єдиного на той час  експериментального курсу, який мав велике льотне навантаження, тому ще курсантом він мав змогу багато літати, та отримувати досвід польотів ще тоді. 
До зони проведення операції об'єднаних сил Вадим потрапив в 2016 році. Працював на аеродромі Мелітополя.  Здійснював задачі військового присутності в Азовському регіоні, відганяв ФСБ-ні катери,  які заходили в наші екваторіальні води, відганяв ворожу авіацію, яка порушувала повітряний простір, проводив повітряні розвідки в Ордло.
- Вадим, ви розуміли невідворотність повномасштабного вторгнення? – питаю я
- Я розумів з прикладів історії, що однозначно буде ескалація, що просто так це все не закінчиться. На початок війни я був цивільним пілотом. Вночі 24.02.2022 я був вдома, але як тільки полетіли ворожі ракети, я зателефонував своєму бувшому командиру і спитав, куди мені прибути. Потім взяв свій шолом і поїхав виконувати бойові завдання. 
В перші дні війни працював на Київщині. В перших числах березня коли бомбардували Житомирщину приймав участь у виявлення та ураження ворожих повітряних цілей.      
- Потрібно розуміти, що ближні повітряні бої  були саме над Києвом, перші півтори доби. Вони думали, що це буде легка прогулянка, як в Сирії. Вони не очікували такого повітряного супротиву- розповідає Вадим — Зараз війна в повітрі має позиційних характер. У противника більш досконалі бортові радіолокаційні прицільні пристрої, вони нас бачать раніше. В нас гірше, тому ми застосовуємо більш креативну тактику ведення боїв, яка не прописана в жодному бойовому статутів авіації світу.  Тому наше завдання якомога ближче підійти до ворога. Вони не заходять в зону ураження нашого ППО, ми постійно працюємо в зоні ураження їхнього ППО.
- Вадим, тобто можна сказати, що ви пишете нову історію ведення повітряних боїв, які потім ввійдуть в світові підручники по військовій авіації? 
- Можна сказати й так- посміхається Вадим.  
- Вадим, коли ви сідаєте в винищувач, ви ж розумієте, що це може бути останній виліт? 
- Так, через пару днів в мене буде 2 місяці з моменту, коли в мене з'явився другий день народження. Я працював на Херсонському напрямку, відпрацював та знищив три  повітряні цілі. Потім на ніч мене підняли в напрямку Вінниці. Був масований ракетний удар, бойове завдання було відпрацьовувати по повітряним цілям. Після враження 2-х повітряних цілей мій винищувач був пошкоджений, відірвало носову частину, почалась пожежа в кабіні. Я лишався в кабіні, бо  на борту мого винищувача ще лишались ракети, винищувач був некерований і він йшов в напрямку міста Вінниця. Я розумів що це будуть катастрофічні наслідки, якщо він впаде на цивільне місто, тому я завалив вліво, щоб відвести винищувач від міста і тільки потім з дуже низької висоти катапультувався. Коли ти катупультуєшся це завжди шанси вижити 50 на 50. Я це розумів, особливо з такої низької висоти. Я отримав опіки обличчя, шиї , забої хребта та ніг. 
- Вадим, ти збираєшся повертатись на війну після реабілітації? 
- Звісно,  зараз я прохожу медичну комісію і повертаюсь працювати
- Тобі не страшно знову сідати в винищувач?- питаю я
- Ні не страшно. Бо я розумію, що якщо не я, то відправлять моїх лейтенантів, які не мають такої кількості льотних годин, та такого досвіду ведення повітряних боїв, тому я маю повернутися. 
- Що буде для тебе Перемогою?- питаю я
- Перемога для мене це повернення України в кордони, в яких вона була до 2014 року, та розпад цієї імперії. Адже якщо буде укладена якась мирова угода, вони просто накоплять сили, зроблять аналіз, і ще з більшою силою по нас ударять. 
- Яка мотивація так ризикувати своїм життям?
- Для мене держава це складові. Для мене в слово Україна входять такі складові як: родина, дружина, батьки, друзі, весь народ, сама держава – це все для мене Україна. І в мене немає іншої країни, є тільки одна –Україна.
- Вадим, можна вас обійняти- питаю я- бо саме такі люди як ви, дають мені надію, що мої діти будуть рости та жити в Україні.
- Можна, але я нічого особливого не роблю. Я просто вірний присязі- відповідає Вадим.
Господи, і цих людей вони хочуть перемогти? 
Нагороди: Орден за мужність 3 ступеня.
Подання на звання Героя України.