Біль, розпач, горе
Безкінечне заламування рук більше ніж 2 роки.
Кожного разу серце розбивається на маленькі частини, які ти намагаєшся зібрати в купу.
Кожного разу питаешь себе : " Господи, а на скільки мене вистачить?"
Потім смикаєш себе.
"Господи? Ти є? Чи тебе немає? Як ти можешь дивитись на те, що відбувається?
Що ти кажеш? Я не співчуваю? Москва, також люди?
Ти правий. Я не співчуваю.
Моє співчуття та емпатія вмерли давно. Я навіть загубила те місце, де я їх поховала.
Якось ногтями та зубами, вся в сльозах, я вигризала землю, щоб їх поховати.
Поряд з могилами дітей, жінок, побратимів, під вий сирен, під грохіт ППО вночі в мирних містах.
Поряд з наляканими дітьми, які питають у сльозах: " мама, ми помремо?"
Поряд з хлопцями, які зі срежетом зубів йдуть в атаку. Чорними від землі руками, достають фотографію жінки та дитини, цілують її, та просять побратимів потурбуватись за родину, якщо…. Якщо це останній бій.
Поряд з дитиною, яка прокидається вночі та в сльозах обіймаймає фотографію батька, з чорною стрічкою в кутку.
Поряд з матірʼю, яка завиває над труною єдиного сина.
Поряд з чоловіком, який скляними очима дивиться як розгрібають завали. Він чекає тільки одного, щоб дістали тіла його дружини та дітей, щоб останній раз обійняти їх.
Поряд з солдатом, який прийшов на могилу свого побратима, поклав під голову військовий рюкзак, та ліг між могилами.
Поряд з закатованими моїми знайомими та однокласниками в Бучі. Поряд з згва@тованими дітьми.
Що ти кажеш? Ти так не заповідав? Можу посперечатись. Памʼятаєш? " око за око", "зуб за зуб"?
Потім ти передумав? А ось це ти дарма.
По іншому не можливо. Так не буває. Вся країна стікає кровʼю, а ти кажеш що так не можна?
Я погоджусь тільки в одному випадку, якщо ти там зробиш океан. Красивий, блакитний, великий океан.
Так тоже не можна? Ну тоді повертаємось до " око за око", "зуб за зуб".
А коли це все закінчиться, може я знайду місце де я поховала свою емпатію та співчуття, одягну довге біле плаття, розпущу коси та сяду на березі того самого красивого, блакитного океану, про який я тебе прошу. І тоді я покаюсь тобі.
А поки…
Ну ти вже знаєш.
Ти ображаєшся?
Я також.
