Продовжимо наш проект. 
Робіть перепости. Країна повинна знати своїх Героїв. 

#ГероїУкраіни

Він розумний та кмітливий. Швидко думає, блискавично оцінює ситуацію. Якби я Його не знала, то за усмішкою не помітила б цих Його рис. А Він справжній Арес- Бог війни у грецькій міфології. 

З ним на проєкті було, певне, працювати найскладніше. 

Ні, Він приємний у спілкуванні, ввічливий, уважний, чемний. 

Але внутрішня напруга і сила давали про себе знати.

Відпрацював проект Він на п'ятірку. Власне, Він все так робить. 

Але з великої кількості відзнятого матеріалу було складно знайти ті кадри, які б найкраще і найправдивіше його зображували. 

Боги війни на те і Боги, що вміють керувати емоціями так, щоб ніхто не побачив суті. Таке допомагає не лише виживати, а і перемагати. 

Я би не хотіла бути Його ворогом. Або зустрітися Йому на шляху у якості противника. 

Бо він не вміє програвати навіть у мирному житті. А ворога так просто знищить. Загризе. Зітре з лиця землі. У двобої з ворогами іншого і не існує — або ти, або тебе. 

Знайомтесь — Денис Дикий, український військовослужбовець, полковник.

Денис продовжив справу свого батька. Його батько також військовий. Завершив кар'єру  полковником.

І зараз Денис зрівнявся у званнях з татом. Але моя інтуїція підказує, що син піде далі. 

Війна для Дениса також почалась в 2014 році. Тоді, під час виконання одного із завдань у Старогнатівці, що за Волновахою, біля Гранітного, його підрозділ потрапив у засідку. На той час Денис служив заступником командира полку з озброєння. Сапери їхали виконувати завдання з підриву мосту й потрапили в засідку. Противник знищив їхню техніку. 

Тоді Денис урятував людей, виходили з боєм, виносячи під кулями поранених. 

11 вересня 2014 року,  під час виконання бойового завдання в районі села Стара Ласпа Волноваського району, Його самого було поранено.

Коли росіяни вторглись в Україну у 2022-му році, керував обороною міста Охтирка, що на Сумщині.

24 лютого Денис дав команду черговому частини збирати полк по тривозі. Вже о 5-й годині весь полк був на місці. Дуже велика кількість людей приходила, щоб стати на оборону свого міста та держави. 

Особовий склад частини під керівництвом Дениса зайняв оборону, зробили засідки, замінували. шлагбауми. 

Словом, робили все, що могли і встигали.

Але в перші години вторгнення противник ішов дуже стрімко і росіяни з ходу зайшли в місто. 

Коли окупанти були вже в місті, Денис попросив своїх цивільних друзів-мисливців бути «очима» полку. 

Тим часом, поблизу частини,  в цивільних машинах їздили розвідники в російській формі. А потім пішла колона рашистів. У її складі було чотири танки Т-72, дві БМП, автомобілі «Тайфун», «Рись», дві командно-штабні машини й «Урал» з танковим боєкомплектом. 

Сапери відкрили вогонь із дахів будівель, підбили вантажівку, пошкодили танк — це був перший бій у місті.

Через 5 днів по Охтирці почала активно працювати авіація рашистів. По всім позиціях, де стояли наші війська, неодноразово били з літаків. Було зрозуміло, що треба щось робити. 

ППО в саперів не було, і командир звернувся по допомогу до командувача ОК «Схід». Той виділив засоби ППО типу Stinger i Eagle. Швидко навчили людей. І почали захист. 

Денис Дикий — Герой України, має Золоту Зірку. Також нагороджений орденом «За мужність»III ступеня (5 грудня 2017), медаллю «Захиснику Вітчизни»(6 січня 2016).