Продовжимо наш проект. Але ми його прискорюємо, бо до ПА-РАМ-ПАМ-ПІУУУУУ лишилось мало часу.
Робіть перепости. Країна повинна знати своїх Героїв.
#ГероїУкраіни
«Виконання неможливе» — вже ладна була я написати. Бо витягти Його на проєкт, було ще тим квестом.
- Я не можу, я не лишу свій батальйон, в мене бойові завдання, я не кину людей!
Спочатку був категоричним. І не йшов ні на які аргументи. І мені таки довелось шукати ті, до яких він таки прислухався.
Він проїхав значну відстань, щоб долучитися до проєкту.
Так, почервонілі очі від хронічного недосипу. Так, стомлений погляд. Але на всі питання, неодмінно відповідав: «все нормально, працюємо далі».
І відпрацював проєкт сумлінно.
Бо людина, яка звикла все робити якісно, так і поступає завжди: на полі бою і під час зйомок.
З перших хвилин спілкування з ним виникає враження, що ти з ним знайома сто років, з дитячого садочка, де ви разом ліпили пасочки. Спорідненість душ — це називається.
Його дуже поважають військові. Він харизматичний, лідер, сильний і міцний. За словом в кишеню не лізе, але коли потрібно, то Він дуже сконцентрований та уважний. Певно, якби не був таким, не було б у Нього і стрімкої військової кар'єри.
Знайомтесь — Богдан Гарнага, майор, Командир 45-го окремого стрілецького батальйону.
Богдан — випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Кадровий військовий.
В 2014 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, факультет бойового застосування військ за спеціальністю «управління діями підрозділів механізованих військ». Отримав звання лейтенанта.
«У 2014 році, в п'ятницю, у мене був випуск. В суботу я приїхав додому в Білу Церкву і в понеділок вже пішов у 72-гу бригаду продовжувати службу. Уже в складі третього батальйону тактичної групи ми вийшли на Донбас і поїхали на Старобешеве забирати поранених з Іловайська», – розповідає Богдан.
Тоді ж, в 2014 –му, був призначений на посаду командира взводу 72-ї бригади. І вже 28 червня виїхав у зону проведення антитерористичної операції на Схід України, в район міста Амвросіївка.
У 2014—2015 виконував завдання поблизу Старобешева, воював біля Старогнатівки, Петрівського та Білої Кам'янки, у Волноваському районі.
Під Білою Кам'янкою утримував лінію оборони у 8 кілометрів лише з 74 бійцями. Підрозділ «Бахмата» вибив з села дві роти ворога і зайняв панівну висоту.
З грудня 2016 разом зі своєю ротою тримав оборону на опорному пункті «Зеніт» поблизу Донецького аеропорту, в районі Авдіївки.
24 лютого, коли Росія напала на Україну, він був у Сумах. Після дзвінка командира бригади направився на оборону Конотопу. Добирались туди кілька годин, бо стара техніка не витримувала, «закипала».
«Лівий фланг вступив в бій з противником. Це десь тривало до 18.00. Сили противника переважали. Мої хлопці знищили їхні дві бойові машини. Один військовослужбовець загинув, командир роти отримав поранення. Ми протримались для того, щоб бригада витягнула свої тили, щоб відійти. Після того командир наказав відводити мені бійців до Батурина. Зв'язок був поганий, ми з начальником штабу знайшли дев'ятиповерхівку і вилізли на дах. В руках рація, в другій руці антена до рації. Спілкуались то по рації, то по месенджеру»-розповідає Богдан.
Коли російські війська почали відступати з Київської та Чернігівської областей, він зі своїм підрозділом зайшов у села Золотинка та Ягідне.
Нагороди — кавалер ордену Богдана Хмельницького ІІ ступеня, кавалер ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
