Я народилась в 1978 році в радянському союзі. 
Мого прадіда, заможного поляка, розстріляли на очах трьох його дітей. 

Другому моєму прадіду, також заможному поляку, після того, як у нього забрали все, запропонували стати головою колгоспу. Він не погодився і пішов в Москву правду шукати. Посмертно в 1956 році його реабілітували після ГУЛАГу. 

Два мої діди загинули під час другої світової війни. 
Мій брат виконував якийсь незрозумілий інтернаціональний борг в Афганістані. 18-ти річний хлопець потрапив на війну. Що він там виборював нікому не відомо, але психіку та здоровʼя він втратив. 

24 квітня 1986 року, я 8-ми річна дитина садила з бабусею картоплю в Бородянці. Вивезли мене тільки через місяць після трагедії в Чорнобилі. А в 19 років мене оперували перший раз в Онкологічному центрі на Верховиній. 

Коли я про це все думаю, я відчуваю фізичний біль. 

Незалежність. 

Ми отримали її в 1991 році, як подарунок. 
Я не усвідомлювала, що це означає, поки не прийшов 2014 рік. 

І саме тоді почалась моя боротьба за Незалежність. 10 років мого життя віддано на те, щоб ніколи більше не потрапити в концтабір. 

10 років свого життя я віддала на те, щоб мої діти жили в цивілізованому світі. В країні, яка належить до Європейської родини. 

Мене дуже часто питають, навіщо я спалюю своє життя. 

Я можу відповісти дуже чітко. 

Я хочу, щоб моя країна була в НАТО. 

І якщо в цій складній дорозі я буду хоч маленьким шурупчиком, чи гвинтиком, і допоможу моїй країні вступити в НАТО, спалюючи своє життя, я буду це робити. 

Я хочу, щоб мої троє синів пішли не на війну, а пішли в армію. 

Я готова і далі спалювати своє життя для досягнення цієї цілі. 

Бо по-іншому не можу. 

Це моя країна. 
Це моя земля, в якій поховані мої друзі. 
Це всі мої діти, якими я опікуюсь в Громадська організація «Мрія дітей України». 
Це моя війна. 

Це мій вибір. 

І єдине, що я хочу, дожити до того моменту, коли Україна буде в НАТО, буде в Європейській родині. 

Я українка. 
І я пишаюсь своєю країною. 
І як би складно не було, я буду йти цим шляхом і далі. 

Бо НЕЗАЛЕЖНІСТЬ моєї країни для мене це не просто слово. 
Це сенс життя. 
Ми витримаємо. 
Ми вистоїмо. 
Ми незалежні. 
З святом всіх. 
З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!