Суперечка Варшави та Києва. Чому Польща виступає проти зближення України та ФРН і до чого тут вибори

 — Була заява прем'єр-міністра Матеуша Моравецького про те, що він застерігає Україну від союзу з Німеччиною. Так його процитували місцеві ЗМІ.

— Слухаючи Матеуша Моравецького можна сказати, що до виборів в Польщі залишається менше, ніж два тижні, і в хід йде вже важка артилерія — така вербальна.

— Я впевнений в тому, що частина нашої аудиторії взагалі не розуміє, звідки взявся цей дискурс про те, що з Німеччиною не можна дружити.

І те, що якщо Зеленський пропонує постійне місце для Німеччини в Генасамблеї ООН, то це зрада. Але якщо почитати, скажімо, такий польський сегмент Twitter, то це всюди. А що не так?

— Ну знаєте, це як коли серіал йде вже 10 сезонів і треба переказати усі попередні серії. Давайте спробуємо коротко. Почнемо з того, що Німеччина Україні такий самий союзник, як і Польща. Україна є офіційним кандидатом на вступ до ЄС. Україна є державою, яка задекларувала своє бажання бути членом НАТО. Членом і тієї і тієї організації є і Варшава, і Берлін. Тому союзники вони Україні принаймні номінально абсолютно однакові. Натомість Польща і від 2014 року, від часу анексії Криму та початку війни на Донбасі, і від часу повномасштабного вторгнення дуже підтримує Україну і на рівні дипломатичному, і на рівні військового співробітництва, і на рівні економічного співробітництва.

Одна з причин цього — це те, що правляча від 2015 року партія Право і Справедливість, її можна назвати дійсно такою антиросійською — саме в сенсі, якщо ми маємо на увазі саме російську державу. Зрозуміло, що Україні це в даний момент імпонує — в нас спільний ворог. Але широкий контекст він більший, тому що ПіС — це партія не тільки антиросійська, але це й партія антинімецька. Я б навіть сказала, що деякі критики навіть спокусилися назвати її партією антиєвросоюзною, хоча я якраз так до кінця не вважаю.

Критика Німеччини з вуст політиків ПіС, починаючи від голови партії і програмного ідеолога Ярослава Качинського, закінчуючи такими хедлайнерами партії як прем'єр Матеуш Моравецький, міністр внутрішніх справ Маріуш Камінський, міністр оборони Маріуш Блащак, інші відомі діячі, вона пов'язана з тим, що відносини між Варшавою і Берліном протягом останніх восьми-дев'яти років виглядають доволі напруженими. Причин є декілька. Причина, про яку, мабуть, найчастіше говорять в українських ЗМІ — це конфлікт, подібний з Україною в царині історичної політики.

Якщо коротко: Польща вважає, що Німеччина недостатньо заплатила за наслідки Другої світової війни. Заплатила і в прямому фінансовому сенсі, тобто, що Німеччина винна полякам репарації. При польському Сеймі навіть є спеціальна комісія, яка вираховує суму цих репарацій. Щоправда, вона вже працює кілька років, але все ніяк не дорахувала. Повинна і в символічному сенсі. В німецькому політичному дискурсі дуже присутня вина перед єврейським народом та перед державою Ізраїль, що, очевидно, через Голокост, скоєний Німеччиною в роки війни.

Присутня вина перед Росією, яка стала таким одноосібним уособленням Радянського Союзу. Відповідно, всі кривди, завдані мешканцям окупованих радянських територій, чомусь вони викликають співчуття виключно до російського народу, але вже не до українського та білоруського. Хоча це, до речі, теж змінюється. Але окрім цього конфлікту в царині історичної пам'яті є і речі такі більш прагматичні. Наприклад, те, що Німеччина пропорційно занадто сильно впливає на спільну політику ЄС — як зовнішню, так і внутрішню.

Тут в першу чергу стосується, наприклад, кліматичної політики. Тобто Німеччина дуже просуває зелену повістку. Намагається зробити так, аби на загальноєвросоюзному рівні було обмежено гірництво, використання вугілля, інших паливних вуглеводородів. Для німецького бізнесу це рішення корисне. Натомість, наприклад, для таких країн, як Польща, де є власне кам'яне вугілля і воно займає важливу частину національного енергобалансу, це вже рішення не настільки корисне. Плюс сама модернізація промисловості вона [дороговартісна].

— Чи правильно я пам'ятаю, що коли Польща стала членом ЄC у 2004 році, саме Німеччина лобіювала її інтереси. Багато хто каже про те, що якщо б не було цієї підтримки Німеччини, Польща не була б в ЄС. Чи можете це підтвердити або спростувати?

— Я б сказала, що це твердження, в якому є частина правди. Дійсно, німецька адвокація на користь вступу Польщі до ЄС, вона мала місце. І, знову ж таки, не забуваємо: це було здійснене не з якихось благочинних міркувань, що ми так хочемо ощасливити польський народ. Хоча в деяких німців є почуття провини перед поляками за війну і за інші якісь напружені моменти в історії. Це було здійснене з думкою про те, що Польща доволі велика держава. Це ємний внутрішній ринок. А оскільки німецька промисловість супер експортно орієнтована,(вона залежить не стільки від внутрішнього, як від зовнішнього ринку), то Варшава, як учасник цього спільного ринку — це йшло супер на руку німецьким промисловцям та аграріям.