Кілька тижнів тому ми виходили з зали після «Богемної рапсодії». Якась жінка сказала чоловікові: я, звісно, знала, але невже не можна було цю частину його біографії якось... ну оминути? Звісно ж, вона говорила про гомосексуальні стосунки Фредді Мерк'юрі. З якого дива режисер мав це оминати?
В цю п'ятницю гостем "Hate Night Show" був нардеп «Радикальної партії Ляшка» — Дмитро Лінько. Він категорично проти легалізації марихуани, одностатевих шлюбів, ігрового бізнесу, адже «всі ми грішні, але не треба легалізовувати свої гріхи» і «є гріх, на яких не можна заробляти». На думку Лінька, за 27 років в Україні не було жодного випадку звільнення через сексуальну орієнтацію, проблема цілком надумана. Але утиски через політичну орієнтацію в Україні, безперечно, є. Щоправда, показати хоч один такий запис у трудовій депутат не зміг.
В попередню п'ятницю я дивилася "Hate Night Show" з радником Центру економічної стратегії Романом Сульжиком. Він розповідав про точки росту, які Україна має впровадити якомога скоріше: податок на виведений капітал, валютна лібералізація, ринок землі. Все це атрибути капіталізму. Вільний ринок, конкуренція, розвиток бізнесу, недоторканість приватної власності — все це «джентльменський набір» ліберального світогляду. Без нього ваш лібералізм фейковий, популістичний, радикальний, кінець кінцем. Але це лише одна сторона медалі.
Друга сторона — це свобода особистості. Свобода ЗМІ, свобода інтернету, вільні вибори, легалізація канабісу, рівні права для чоловіків та жінок і рівні права ЛГБТ-людей в суспільстві. Нагадаю, що ЛГБТ розшифровується, як: лесбійки, геї, бісексуали і трансгендерні люди. І тут не можна махнути рукою «хай роблять, що хочуть у себе вдома, мене це не хвилює». Ні, будь готовий ходити на збори ОСББ з парою геїв, що нещодавно поселилася в квартирі навпроти, бери на роботу хорошого, конкурентного фахівця, навіть якщо він нещодавно змінив стать, вислухай дівчину-лесбійку, у якої проблеми в університеті, не розраховуючи потім з нею переспати. Так, це варто робити навіть під час воєнного стану. Часто ми і так це робимо, просто не знаючи, яка орієнтація у нашого сусіда, колеги, друга на фейсбуці, офіцера нашої роти, сімейного лікаря чи улюбленого актора.
Робимо і від цього не стаємо геями чи лесбійками. Ти не стаєш лесбійкою від перегляду лесбійського порно. Ти не стаєш лесбійкою від сексу з дівчиною. Навіть від того, що ти стаєш речницею гей-прайду, ти не стаєш лесбійкою, я перевіряла. Єдиний наслідок — мамі потім дзвонять родичі із Запоріжжя, щоб виказати співчуття, адже бачили її доньку в першому ряду посеред веселкових прапорів.
Це працює для обох статей. Досить тягти в своє життя масні тюремні жарти, нав'язані північним сусідом. Чоловіки не стають недочоловіками від сексу з чоловіками. У мене є друг, що користується неабияким успіхом у жінок, а вони у нього. Час від часу у нього буває секс із чоловіками. Звісно, таємно. Що не робить його менш популярним серед жінок, що не заважає йому любити всіх своїх жінок, включно з дружиною, і виховувати сина. Хто, з ким, де й навіщо — не справа держави і навіть не справа суспільства. Все, що роблять разом дорослі, повносправні люди добровільно — це їх справа. Сексуальність буває різною. Вона і є дуже різною у всіх людей. Просто прийміть це один раз і більше до цього не повертайтеся. Другий не менш показовий приклад, що одразу спадає на думку — це Мік Джаггер. На жаль, він не мій друг.
Але окрім інтимної сторони, є ще й публічна. Я не маю на увазі гей-паради, свята, що проводяться в розвинених країнах, де права більше не потрібно виборювати. Якщо за кордоном комусь не подобаються чоловіки в панчохах чи сукнях, ці люди просто не ходять на гей-паради. Шкода, це не працює з вранішнім перегаром в метро і білими засаленими майками, заправленими в розтягнуті треніки. Але я не про гей-паради, я про публічне, соціальне життя кожної людини. Ну уявіть, що ви поїхали на заробітки на планету, де живуть равлики, які займаються сексом за допомогою телепатії. Дорогою на роботу, ви прослухали пісню про щасливе равликове кохання, а ось велетенський білборд, рекламують виставу про двох юних закоханих равликів, родини яких — непримиренні вороги, вона посилає коханому з балкона телепатичні сигнали. В магазині вам пропонують купити дрібно нарізане листя кульбаб у святковій упаковці, це неодмінно сподобається вашому коханому равлику до Дня всіх закоханих равликів. А у ваших колег тільки й розмов під час кава-брейків, що про те, як ростуть черепашки у їх равличенят. Скільки ви протягнете в такій соціальній та культурній ізоляції? Навіть рекламі і всюдисущим маркетологам на вас наплювати.
Повернімося на Землю, в Україну. Ліберальна цивілізована країна — це місце, де однаково комфортно живеться всім, хто поважає суверенітет, закони, платить податки, захищає кордони, створює робочі місця чи створює культурний продукт, що цінується за кордоном. Так, навіть під час воєнного стану. І цей комфорт не має залежати від кольору шкіри, віросповідання, гендеру чи сексуальної орієнтації. Не можна бути трішечки лібералом, лібералом по кісточку, лібералом по коліно чи по пояс. Ставлення до ЛГБТ — це взагалі дуже хороший лакмусовий папірець нашої здатності поважати свободу інших. Без ліберальних реформ в головах жоден ринок землі, жодна велика легалізація трави чи мала приватизація підприємств нам не допоможе.
