Новини Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області

Правобережне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує:

ДО УВАГИ ПЛАТНИКІВ!!! НОВІ РАХУНКИ ЄСВ!!!

Правобережне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу, що у зв'язку зі змінами до структур головних управлінь ДФС в областях з 02 травня 2019 року починають діяти нові рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування».

З метою попередження помилкової сплати коштів єдиного внеску на неналежні рахунки звертаємо особливу увагу на те, що сплата коштів єдиного внеску має відбуватись виключно на рахунки, які відкриті територіальним органам ДФС відповідно до адміністративно-територіальних одиниць, на яких зареєстровані платники податків. Діючі рахунки, що мали актуальність до 26 квітня 2019, з 02.05.2019 будуть заблоковані!!!

Символи рахунків для зарахування ЄСВ в органах ДФС розміщено за посиланням http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/183771.html

Випадки декларування доходів від продажу власної продукції тваринництва та сільськогосподарської продукції

Фізична особа – платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) подає декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за звітний податковий період у встановлені Податковим кодексом України (далі – ПКУ) строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою, тобто за місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник ПДФО в контролюючому органі у випадках, коли отримується дохід, зокрема:

■ від продажу власної продукції тваринництва груп 1 – 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, якщо їх сума сукупно за рік перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

■ від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, більших ніж встановлені Земельним кодексом України (перевищує 2 гектари), та за умови реалізації такої продукції іншим фізичним особам.

Норми визначені п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Відповідно до ст. 49 ПКУ Декларація подається платниками податків до контролюючих органів за місцем їх реєстрації в один із таких способів за їх вибором:

● особисто або уповноваженою на це особою;

● надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

● засобами електронного зв'язку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу.

Звертаємо увагу, що у разі надсилання Декларації поштою, платник ПДФО зобов'язаний відправити її не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання Декларації.

При поданні Декларації в електронній формі, – не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Деклараційна кампанія – 2019 добігає до завершення. Граничний строк подання Декларації за 2018 рік – 02 травня 2019 року.

У Декларації платник ПДФО зобов'язаний також самостійно нарахувати ПДФО і військовий збір та сплатити їх у терміни, визначені законодавством (за 2018 рік – не пізніше 30 липня 2019 року).

Про фізичних осіб, які одноосібно обробляють земельні ділянки (паї) та отримують доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції

Надання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) передбачено Конституцією України (далі – Конституція) та Податковим кодексом України (далі – ПКУ).

Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції).

Порядок декларування доходів, одержаних фізичними особами, регулюється нормами ПКУ.

З 1 січня 2019 року розпочалася деклараційна кампанія, у ході якої громадяни декларують доходи, отримані протягом 2018 року, і триватиме вона до 02 травня 2019 року (включно).

Отже, граничний термін подання Декларації для осіб, які зобов'язані задекларувати доходи, – 02 травня 2019 року.

Подавати Декларації повинні і одноосібники, які самостійно обробляють власні земельні ділянки (паї) загальною площею понад 2 гектари та отримують доходи від продажу сільськогосподарської продукції (п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

У разі надання власних земельних ділянок (паїв) в оренду іншій фізичній особі, яка не є суб'єктом господарювання, та отримання доходу у вигляді орендної плати, такі фізичні особи – орендодавці також мають обов'язок стосовно декларування отриманих доходів та сплати відповідних податків і зборів (п.п. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 ПКУ).

Відповідно до вимог ПКУ доходи від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної на власних земельних ділянках площею понад 2 гектари, та доходи від надання власних земельних ділянок в оренду іншій фізичній особі, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та військовим збором за ставкою 1,5 %.

Самостійно сплатити узгоджені податкові зобов'язання платники податку зобов'язані до 01 серпня (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).

Сплачені платниками – одноосібниками податки і збори наповнюють бюджет відповідної територіальної громади, з якого надалі буде проводитись фінансування шкіл, лікарень, ремонт місцевих доріг тощо.

Додатково повідомляємо, що фізичні особи, які одноосібно обробляють земельні ділянки (паї) та отримують доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції, мають можливість здійснювати таку діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, зареєструвавшись суб'єктами господарювання – фізичними особами підприємцями, зі сплатою відповідних податків і зборів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) – до відповідних цільових фондів, згідно з вимогами чинного законодавства. При цьому, сплата ЄСВ забезпечує формування страхового стажу, а отже, і соціальні гарантії у майбутньому.

Декларування доходів – це обов'язок кожного, хто отримує прибутки.

У яких випадках ФОП – платники єдиного податку застосовують РРО

ДФС України повідомила, що фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) – платники єдиного податку другої – четвертої груп, які здійснюють розрахункові операції в готівковій чи в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів у разі:

◄ перевищення в календарному році незалежно від обраного виду діяльності обсягу доходу понад 1 000 000 гривень (застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку);

◄ здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення незалежно від групи єдиного податку та обсягу річного доходу;

◄ здійснення роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин.

Нагадаємо, доходом платника єдиного податку для ФОП є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ).

Більше роз'яснень про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій – у сервісі "Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс", перейти на який можна з головної сторінки офіційного веб-порталу ДФС (дане роз'яснення у категорії 109, підкатегорії 109.04).

Інформацію розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/375817.html

До уваги платників акцизного податку!

ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/375711.html повідомила, що відповідно до підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які з 1 липня 2019 року відповідатимуть визначенню "платник акцизного податку", зобов'язані:

► з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року;

► до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року;

► протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 липня 2019 року, подати до контролюючого органу акт проведення інвентаризації обсягів залишків спирту етилового станом на початок дня 1 липня 2019 року із зазначенням адрес об'єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків спирту етилового, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишків спирту етилового, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об'єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів.

Визначення строків адміністративного оскарження та сплати грошових зобов'язань

З 01 січня 2019 року до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі – Закон № 2628) внесені зміни, зокрема до порядку оскарження рішень контролюючих органів.

Так, Законом № 2628 збільшено з десяти календарних до десяти робочих днів передбачений п. 56.3 ст. 56 ПКУ термін, протягом якого може бути подана скарга для оскарження в адміністративному порядку прийнятих контролюючими органами податкових повідомлень-рішень.

Звертаємо увагу на те, що п. 57.3 ст. 57 ПКУ передбачені граничні терміни сплати нарахованих контролюючим органом сум грошових зобов'язань.

Так, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З метою запобігання нарахуванню штрафних санкцій та пені за порушення строків сплати визначеного у податковому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання, платникам податків варто дотримуватись передбаченого п. 57.3 ст. 57 ПКУ граничного строку сплати. У разі незгоди з таким рішенням контролюючого органу, розпочати протягом такого строку процедуру його оскарження.

У випадку подання скарги на податкове повідомлення-рішення після спливу 10 календарних днів у платника податків виникає обов'язок сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених у ПКУ, а у разі несплати – такий платник притягується до відповідальності, передбаченої ст. 126 ПКУ.

Сеанс телефонного зв'язку "гаряча лінія" начальника управління обслуговування платників ГУ ДФС у Дніпропетровській області Олени Ярової на тему: "Право громадян на звернення. Доступ до публічної інформації"

Питання 1. Добрий день. Що таке публічна інформація?

Відповідь. Добрий день. Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, а також у інших розпорядників, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Питання 2. Вітаю. Хто такий розпорядник інформації?

Відповідь. Добрий день. Розпорядники інформації – коло суб'єктів, які мають визначені законом обов'язки щодо оприлюднення та надання публічної інформації, що знаходиться у їхньому володінні.

Розпорядниками інформації визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Питання 3. У мене ще є питання. Що таке суспільний інтерес?

Відповідь. Відповідаю. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті надає можливість визначати, чи є інформація суспільно необхідною, в кожному конкретному випадку.

Так, наприклад, інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ, запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців, захисту навколишнього середовища, виявленню завданої або можливої шкоди екології, виявленню ризиків для здоров'я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам, тощо.

Питання 4. Добрий день. Запит і звернення. Яка різниця?

Відповідь. Добрий день. Право на інформацію та право на звернення є окремими конституційними правами особи і мають різну юридичну природу. Цим, зокрема, пояснюється те, що порядок реалізації цих прав регулюється двома законами.

Суть запиту на інформацію зводиться до прохання надати інформацію, якою володіє розпорядник. Закон України "Про доступ до публічної інформації" надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації (зокрема, шляхом проведення аналітичної роботи). Винятком є ситуація, коли розпорядник не володіє, але повинен був би володіти певною інформацією.

Інші вимоги або прохання (визнати чи підтвердити юридичний статус, поновити порушене право, притягти порушника до відповідальності тощо) повинні розглядатися відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Унаслідок їх розгляду при наданні відповіді на звернення може створюватися нова інформація.

Питання 5. Добрий день. Хочу запитати: чи застосовується Закон України "Про доступ до публічної інформації" до інформації (документів), яка була створена до набрання ним чинності?

Відповідь. Добрий день. Принцип неможливості зворотної дії законів у часі полягає в тому, що закон регулює ті правовідносини, які виникли після набрання ним чинності або продовжували існувати після цього моменту. Закон України "Про доступ до публічної інформації" (далі – Закон) містить як процедурні норми – стосовно розгляду запитів на інформацію, її оприлюднення розпорядниками та ін., так і норми матеріального права, які визначають статус інформації (відкрита або з обмеженим доступом). Очевидно, що процедурні норми Закону застосовуються лише до відносин, які виникли 10 травня 2011 року або пізніше. Норми матеріального права, які містяться в Законі, застосовуються до всієї інформації (документів), які виникли (були створені) до 10 травня 2011 року і продовжують існувати. Закон, зокрема, визначає, що розпорядник має надати інформацію, щодо якої раніше існували законні підстави обмеження в доступі, але згодом вони відпали. Одним із випадків зникнення підстав для обмеження доступу є зміна законодавчих норм, зокрема набрання чинності Законом.

Разом з тим, на підставі цього Закону не можна визнати незаконним обмеження доступу до інформації до моменту набрання ним чинності, як і притягти до відповідальності за встановлення такого обмеження.

Отже, Закон України "Про доступ до публічної інформації" застосовується до всієї інформації (документів), зокрема створеної до моменту набрання ним чинності, якщо така інформація (документи) продовжує існувати. Наприклад, у разі розгляду запиту щодо документа, якому до набрання чинності Законом було надано гриф "Для службового користування", питання задоволення запиту, зокрема того, чи є обмеження доступу і надалі правомірним, вирішується відповідно до нового Закону.

Питання 6. Вітаю. Чи зобов'язані державні службовці надавати інтерв'ю ЗМІ відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації"?

Відповідь. Добрий день. Вичерпний перелік обов'язків розпорядників інформації встановлено Законом України "Про доступ до публічної інформації". Інтерв'ю є твором, створеним спільною творчою працею особи, яка дала інтерв'ю, та особи, яка його взяла. Права авторів, пов'язані із створенням та використанням творів, охороняються Законом України "Про авторське право і суміжні права".

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання інтерв'ю в цілому належить всім співавторам. Згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права" зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З огляду на наведене надання інтерв'ю є правом, а не обов'язком державних службовців (службовців місцевого самоврядування). У разі звернення представника ЗМІ, журналіста до службовця з усним запитом, який відповідає Закону України "Про доступ до публічної інформації" (тобто не є зверненням, містить опис інформації, що запитується, тощо), службовець може дати усну відповідь, якщо він володіє цією інформацією і якщо запитувач не наполягає на іншій формі відповіді.

Службовець не зобов'язаний миттєво давати усну відповідь на усний запит. Якщо він не готовий дати таку усну відповідь, то він повинен зафіксувати контактні дані запитувача, зміст запиту і дати відповідь у встановлений цим Законом строк.

Питання 7. Добрий день. Які документи можна вважати такими, що становлять "внутрівідомчу службову кореспонденцію"?

Відповідь. Добрий день. Під "внутрівідомчою службовою кореспонденцією" слід розуміти будь який документ, створений посадовою (службовою) особою суб'єкта владних повноважень та адресатом якого є інша особа чи структурний підрозділ цього суб'єкта владних повноважень. Такими документами, наприклад, є: доповідні записки, рекомендації, службові записки, резолюції, проекти рішень, протоколи нарад, письмові доручення тощо.

Зазначений документ повинен мати службовий характер, тобто бути пов'язаним з роботою суб'єкта владних повноважень: з розробкою напряму діяльності, здійсненням контрольних чи наглядових функцій, процесом прийняття рішення. Не матиме службового характеру, наприклад, особисте листування двох працівників державного органу. Листування з іншим суб'єктом владних повноважень чи будь-якими іншими фізичними або юридичними особами не можна вважати "внутрівідомчою" кореспонденцією. Наприклад, листування між місцевою державною адміністрацією та міністерством або між органом місцевого самоврядування та Кабінетом Міністрів України не є "внутрівідомчим". "Відомство" є широким поняттям, що включає не тільки центральний апарат органу влади, а і його територіальні підрозділи. Наприклад, листування між територіальним підрозділом міністерства та його центральним апаратом охоплюється поняттям "внутрівідомча службова кореспонденція".

Щоб вважатися "внутрівідомчою службовою кореспонденцією", інформація з якої може бути віднесена до службової, такий документ має передувати публічному обговоренню або прийняттю рішення. Отже, після винесення документа на обговорення чи прийняття рішення з відповідного питання інформація з документів, що передували цьому, не може мати статус службової. Наприклад, акт перевірки суб'єкта господарювання до його затвердження керівником (керівником підрозділу) органу державного контролю/нагляду може бути визначений таким, що містить службову інформацію. Проте після затвердження такого акта він уже не може вважатися документом, що містить службову інформацію. Інші приклади: доповідна записка, службова записка про порушення службової дисципліни, матеріали службового розслідування.

Питання 8. Чи мають надаватись завірені копії документів на запит?

Відповідь. Ні. Закон України "Про доступ до публічної інформації", інструкція з діловодства в органах виконавчої влади не регулюють зазначеного питання. Закон гарантує максимальне спрощення процедури отримання інформації, але не уповноважує розпорядників завіряти надані у відповідь на запит копії документів та не надає запитувачу права вимагати такого завірення.

Таким чином, Закон не зобов'язує завіряти копію документа, яка надається у відповідь на запит.

Сплата ЄСВ, якщо останній день строку сплати припадає на вихідний або святковий день

Платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) – роботодавці зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Норми визначені частиною восьмою ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями.

Порядок нарахування і сплати ЄСВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами (далі – Інструкція № 449).

Згідно з п. 11 розділу ІV Інструкції № 449 у разі якщо останній день строків сплати ЄСВ, зазначених у Інструкції № 449, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати ЄСВ вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Визначення об'єкта оподаткування ПДФО за операціями з надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення

Податковим агентом платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар (п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Статтею 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі" із змінами та доповненнями встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПКУ).

Водночас, згідно з ст. 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" із змінами та доповненнями, плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має становити не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

При цьому умовами Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 № 5 із змінами та доповненнями передбачено, що розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Отже, об'єкт оподаткування ПДФО за операціями з надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної у договорі оренди, але не менше ніж 3 відсотки визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю).

Контроль за дотриманням працедавцями трудового законодавства – один з пріоритетних напрямків роботи фіскальної служби

Одним з пріоритетних напрямків роботи фіскальної служби є контроль за дотриманням працедавцями трудового законодавства, а саме: за своєчасною та у повному обсязі виплатою заробітної плати.

Нелегальні трудові відносини, виплата заробітної плати у "конвертах" призводять до ненадходження до місцевого бюджету податків, які б направлялись на покращення добробуту області, її соціально-економічний розвиток, та до виникнення соціальних проблем, які негативно впливають на якість життя громадян.

Отримуючи зарплату у "конвертах", працівники позбавляють себе соціальних гарантій. І головне – через несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) наймані працівники втрачають соціальну захищеність, страховий стаж та можливість одержання заробленої пенсії по старості, по інвалідності та в інших випадках, передбачених законодавством.

Нагадуємо, що перед початком роботи найманого працівника роботодавець зобов'язаний до органів ДФС подати повідомлення про прийняття такого працівника на роботу за укладеним трудовим договором.

Порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 (далі Постанова – № 413).

Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника ЄСВ за формою згідно з додатком до Постанови № 413.

У додатку до Постанови № 413 у графах № 8 і № 9 форми повідомлення про прийняття працівника на роботу наводиться інформація про дату видання наказу й дату виходу на роботу та зазначається дата формування повідомлення.

Слід зауважити, що норми ст. 24 "Укладення трудового договору" Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року із змінами та доповненнями та Постанови № 413 поширюються на всі випадки, коли працівник виконує роботу на умовах трудового договору.

Випадки, в яких не справляється авансовий внесок при виплаті дивідендів

Відповідно до п.п. 57.1¹.3 п. 57.1¹ ст. 57 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) авансовий внесок, передбачений п.п. 57.1¹.2 п. 57.1¹ ст. 57 ПКУ, не справляється у разі виплати дивідендів:

► на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах тако