Наразі в Україні постійну помітну діяльність проводять біля 50 аналітичних центрів (think tanks), і при цьому деякі з них були засновані більше 15 років тому. Тим не менш, широкому колу громадян переважно не зовсім ясні функції, завдання та значення для розвитку суспільства діяльність цих установ.
Світовий досвід демонструє, що аналітичними центрами є стійкі колективи експертів з певних сфер, що здійснюють практично орієнтовані дослідження актуальних проблем у галузі економіки, демократії, права, державного управління, міжнародних відносин, екології.
Метою існування аналітичних центрів є пропонування політикам дієвих шляхів вирішення складних соціальних проблем, а також налагодження взаємодії між суспільством і державою, між бізнесом і державою, а також ініціювання обговорення можливих ризиків та небезпек у державному управлінні та у розвитку тих чи інших суспільних відносин. Аналітичні центри створюють інтелектуальний продукт конкретного змісту та надають інформацію, важливу для ухвалення державних рішень, а також формують суспільну думку.
Найважливіші доробки аналітичних центрів спрямовані на допомогу, рекомендації державним органам у здійсненні реформ, а також на моніторинг результатів діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування. Для цього аналітичні центри провадять не лише локальні дослідження окремих питань та вивчення світового досвіду, а і складають стратегічні документи, надають експертні консультації суб'єктам політичної системи, а експерти центрів включаються до робочих груп з розробки певних рішень при державних органах.
У розвинутих західних країнах аналітичні центри можуть створюватися і самою державою, і політичними партіями, і навіть промисловими корпораціями, а відтак продукти подібних аналітичних центрів так чи інакше переважно виражають волю і інтереси власних засновників, про що такі аналітичні центри мають відкрито повідомляти потенційних споживачів своїх послуг.
Якщо казати про Україну, то ми маємо декілька установ, що можуть претендувати на статус аналітичного центру, що фінансується певними органами держави: наприклад, Національний інститут стратегічних досліджень (підпорядкований Адміністрації Президента України) та Інститут законодавства Верховної Ради України. Деякі із відомих аналітичних центрів є наближеними до певних політичних сил та олігархічних груп.
Є всі підстави вважати, що більш об'єктивними та зваженими є дослідження незалежних аналітичних центрів, створених як некомерційні установи, що існують за грантової підтримки не від одного засновника, а від різних суб'єктів, в тому числі шляхом виконання окремих оплачуваних досліджень. Такі аналітичні центри є важливим інститутом громадянського суспільства, вони демонструють свою політичну незаангажованість та мають прозорі моделі фінансування. Саме такі аналітичні центри крім функцій, перелічених вище, здатні своїми дослідженнями також виконувати вкрай важливу функцію громадського контролю за діяльністю органів держави, органів місцевого самоврядування.
Загалом, в Україні основний попит на продукт аналітичних центрів створюють посольства та уряди західних країн, міжнародні організації та іноземні благодійні фонди, які за допомогою грантів та інституційної підтримки сприяють виконанню певних аналітичних досліджень з метою більш швидкого інтегрування України до Європейського Союзу, з метою впровадження міжнародних стандартів прав людини, імплементації антикорупційних заходів та формування демократичного політичного режиму. Інтелектуальний продукт, створений експертами аналітичних центрів в результаті такої грантової підтримки, в абсолютній більшості випадків передається у повному обсязі відповідним органам державної влади для врахування у їх роботі.
В Україні наразі відсутні певні єдині стандарти написання аналітичних документів. Формально їх класифікація є схожою до того, що прийнято на Заході: аналітичний звіт, аналітична записка, policy studies, policy paper, policy briefs. Втім, на практиці, різниця між вказаними документами часто полягає здебільшого в обсязі документа, ніж в особливостях його змісту. Крім того, для повідомлення суспільству про результати своїх досліджень, експерти центрів часто публікують у ЗМІ матеріали із доступним поясненням основних тез, висновків та рекомендацій із відповідних звітів та інших аналітичних документів.
Враховуючи особливості розвитку України, експерти вітчизняних аналітичних центрів набагато частіше, ніж їх колеги у західних країнах, займаються складанням проектів законів та підзаконних актів.
Виходячи із викладених видів аналітичних продуктів, є спірним віднесення соціологічних компаній і агенцій до аналітичних центрів. Справа у тому, що власне аналітична складова присутня в соціологічних дослідженнях лише тоді, коли вони містять аналіз та прогноз певних поведінкових моделей, а не просто відсотковий підрахунок відповідей на певні питання.
Вкрай важливим є відрізняти аналітичні центри від схожих установ: 1) від наукових та освітніх закладів; 2) від консалтингових фірм; 3) від лобістських організацій.
Аналітичні центри відрізняються від класичних наукових установ (наприклад, численних науково-дослідних інститутів, що входять до структури Національної академії наук України) та вищих навчальних закладів тим, що дослідження експертів аналітичних центрів завжди мають прикладне значення для державного управління та суспільства, і не претендують на статус повноцінного наукового дослідження. Як було вказано вище, споживачами продуктів аналітичного центру є державні органи , політичні партії та громадські організації, активісти та все суспільство. А ось отримувачами продуктів наукових установ є лише переважно інші науковці. Так, дійсно, в принципі науково-дослідні установи, як і вищі навчальні заклади, можуть в якості побічної діяльності створювати аналітичні продукти, але в Україні така практика, на відміну від Заходу (де аналітичні центри створюються як спеціальні підрозділи провідних університетів) поки що не поширена. Це, зокрема, пов'язано з тим, що українська академічна спільнота не зажди спроможна виконати саме практично орієнтоване дослідження, що матиме як результат модель вирішення певної соціальної проблеми. Власне кажучи, саме тому від експерта аналітичного центру вимагається мати глибокі знання у певній сфері та певний набір специфічних розумових навичок, але не вимагається обов'язково мати наукові регалії чи публікації у рецензованих спеціалізованих академічних виданнях.
На відміну від консалтингових фірм, метою складання експертних продуктів аналітичних центрів, не є надання порад щодо збільшення прибутку замовників. Власне кажучи, впливовість консалтингової фірми вимірюється сумою продаж її продуктів, в той же час впливовість певного аналітичного центру оцінюється, кількістю використаних державними органами висновків та інформації аналітичного центру, кількістю втілених на практиці порад та моделей щодо вирішення тих чи інших соціально важливих проблем, кількістю посилань на його дослідження у ЗМІ. Сам по собі консалтинг, будучи одним із видів бізнесу, зовсім відрізняється від цілей діяльності аналітичних центрів, які є завжди некомерційними або бюджетними організаціями.
Загалом, у Європі та особливо США досить жорстко проводиться межа між аналітичними центрами та лобістськими фірмами. Втім, це пов'язано передусім із чітким законодавчим врегулюванням (зокрема, ліцензуванням) лобістської діяльності у таких країнах. В Україні на рівні законів і досі відсутнє навіть визначення лобізму, відтак аналітичні центри часто поряд із цілком прийнятною адвокаційною діяльністю стосовно певних законів та управлінських рішень, іноді провадять де-факто дії, які певною мірою можуть кваліфікуватися як лобізм.
Наразі українські органи державної влади отримують інтелектуальні послуги від аналітичних центрів по суті безкоштовно, адже вони оплачуються за рахунок донорської допомоги. Це формує не дуже сприятливий фон для самих центрів, адже в недалекому майбутньому саме держава має стати одним із основних замовників їх послуг, як це робиться в усьому цивілізованому світі. Органи держави, органи місцевого самоврядування, у випадках, коли їм буде потрібна глибока експертиза або послуга із зібрання та аналізу масиву певних даних, повинна буде виходити на ринок тендерів та пропонувати ціну, за яку профільні вітчизняні та іноземні аналітичні центри змагатимуться між собою, пропонуючи свої послуги та досвід своїх експертів.
