Історія з депортацією грузинів, нібито близьких до Саакашвілі дуже показова. Передусім, вона демонструє як декому з апологетів влади ближчі до серця особисті уподобання ніж дотримання прав і свобод людини.
Владофіли хейтять Саакашвілі більше, ніж Сімью Януковича і все його оточення. Більше ніж Медведчука чи Ахметова. Здається, навіть більше ніж путіна. І іноді в гарячих дискусіях, «делу дать хотя законный вид и толк» все одно визнають суто політичну складову депортацій жовтня та листопада.
Але законністю в цій справі навіть не тхне. Це визнав і командир грузинського легіону Мамука Мамулашвілі, чию думку дехто поспішив хибно інтерпретувати як підтримку дій влади (через конфлікт з Вано Надірадзе). Ось слова Мамука.
«ОФИЦИАЛЬНОЕ ЗАЯВЛЕНИЕ
За последнее время, после того как я высказал свое мнение о Вано Надирадзе, я выслушал мягко говоря некоректные высказывания в свой адрес. Теперь хочу окончательно расставить все точки над „і“. Давайте по порядку.
Во-первых, я искренне сочувствую своим соотечественникам, которых варварским сопосбом депортировали из Украины. Также как и все остальные я считаю, что в правовом европейском государстве так быть не должно.»
Повний текст: https://www.facebook.com/MamukaLegion/posts/10215268860581294
Незаконність дій правоохоронців і СБУ довів і правозахисник Борис Захаров, якого дуже важко запідозрити в симпатіях до Міхеіла Саакашвілі.
«Я не є прихильником Саакашвілі, і вважаю більшість його дій шкідливими і маргінальними. До того ж, не люблю розганяти „зраду“, хоч і постійно стикаюся з порушеннями прав людини, але це в основному системні рудименти радянських практик або „ефект виконавця“. Проте, очевидні злочини, скоєні проти грузинських добровольців 21 жовтня і 17 листопада мають інше походження. Рішення явно прийняте нагорі і має політичний мотив (що теж дуже нагадує СРСР)....»
Повний текст: https://www.facebook.com/boris.zakharov.9/posts/10213062629453087
Навіть грузинське МЗС не підтвердило участі в депортації. Хоча, знов ж таки, в дискусіях, деякі хейтери Саакашвілі запевняли, що депортують за запитом Грузії.
Цікава і офіційна аргументація СБУ. Мовляв, «діяльність іноземців суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України».
На цьому фоні знущанням виглядає стара/нова новина про російський паспорт Труханова, на яку знову (впевнений) не відреагує СБУ. Безліч історій, коли відверті сепаратисти і злодії призначалися на керівні посади, ставали депутатами не тільки від умовного опоблоку, але й від президентської партії, свідчить про вибірковість правосуддя. Якщо людина корисна своєю дотичністю до Системи і з нею можна домовитись — це своя людина, її діяльність національній безпеці не суперечить. Якщо людина поза українською Системою і домовитись неможливо — вмикається формула «Друзям все, ворогам закон».
Хоча навіть законно, по процедурі провести депортацію чи позбавити громадянства наші керманичі не вміють. Бо телефонне право або накази «Кучма стайл» ще ніхто не відміняв. І саме цим Україна, на жаль, подібна до країни-агресора. Для українського правосуддя, для все ще напіврадянської Системи це природньо. Навіть звично.
Незвично, що серед майданівців, військових, громадських діячів з'явилося чимало тих, хто в будь-якому разі підтримують владу. Не закон! Владу! І коли влада закон порушує, вони вмикають режим «в нас гібридна війна, влада бореться з внутрішнім ворогом, і взагалі мені цей, як його, не подобається». Тобто представники влади, представники служб та міністерств підміняють закон, являються для цих людей самим Законом.
Як казав Троцький «Партия в последнем счете всегда права». Здається, що вчергове вигукуючи «Осанна» ці прихильники влади колись спитають: «А мотузку і мило свої брати?»
