Національна ідентичність щоденно впливає на наше життя. Ми можемо цього не бачити, не відчувати, а інколи й заперечувати, але щоденно українець, що живе в кожному з нас, спрямовує наші дії та рішення. Тож пропонуємо разом з нами пройти процесною стежкою від філософсько-психологічних понять, що є основою національної ідентичності, до щоденної життєдіяльності, на яку вона напряму впливає.

Найбільш загальним рівнем процесного впливу національної ідентичності на реальність є рівень філософських ідей. Його можна спостерігати на антропологічному та культурно-історичному рівнях дослідження, завдяки доробку великих мислителів. Структурно на цьому рівні впливу грають роль Базові Ідеї та актуалізаційні принципи національної ідентичності, а також засновані на них правила буденної дії, вияви та мораль, інтерналізовані суспільством. Базові Ідеї є позачасовими: тобто існують незалежно від інституційних змін, історичних перипетій чи філософського дискурсу. Вони можуть бути ідеологічно заангажовані, інваріантно дискурсивно організовані чи інституційно інтерпретовані, проте сутність Ідей залишиться позачасовою і продовжить виявлятися на наступних рівнях впливу на реальність, зокрема і на буденне життя. Найлегше пересвідчитися у незмінності ідей національної ідентичності на цьому рівні, досліджуючи психологію емігрантів.

Наступним є рівень колективного самовизначення. Його можна спостерігати на психологічному та культурно-історичному рівнях дослідження. Його прояви можна спостерігати у кризові ситуації та в історичній й культурній ретроспективі. Наприклад, у кризові періоди видно, які саме Ідеї та принципи ідентичності стають підставою для мобілізації, консолідації та в результаті одностайності в реакціях. У ретроспективі також можна поглянути на те, як ідентичність впливає на порядок денний і дискурс. Узагальнивши «больові точки», які використовують під час маніпулятивно-пропагандистських вправ, можна визначити вразливі сторони самовизначення. Наприклад, в українців – це комплекс меншовартості, надмірна індивідуалізація та конкретні колективні травми. Наголошуємо, що пропаганда і маніпуляція ЗАВЖДИ є похідною від національної ідентичності і не може змінити Базових Ідей ідентичності. Вона може за довгий період скоригувати спосіб колективного самовизначення, проте сутності національної ідентичності вона змінити не може. Зміни в самовизначенні на цьому рівні можна побачити за покоління.

Наступним є рівень суспільних і політичних інститутів та процесів. На цьому рівні у дискурсі найчастіше сходяться усі міркування на цю тему словами «ну, це менталітет такий». Насправді, національна ідентичність є поведінковою, когнітивною і ціннісною основою формування суспільних і політичних інститутів, тому спостерігати її вияви на цьому рівні природно. Усі аспекти політичної системи (специфіка електоральних процесів, рекрутинг еліт, інституційна пам'ять, ідеологізація, індекс свободи, зміна політичних режимів і т.д.), а також структура та зміст суспільного договору (мораль, етика, що схвалювано, що ні, які традиції підтримуються, які ні, як сприймається прогрес і т.д.) конкретної держави та суспільства засновані на національній ідентичності. Наприклад, попри незастосовність на партійній системі України класичного ідеологічного спектру, можна з певністю твердити, що в Україні не є затребуваними партії та ідеології, що просувають активне втручання держави у більшість сфер життєдіяльності громадян. Або активне протистояння автократизації влади і авторитарним чи тоталітарним режимам з боку громадян поруч з персоналізацією влади та слабким розвитком інститутів виконавчої гілки влади. Як тут не згадати про Базові Ідеї Волі і Права в українців. Загалом повноцінне розуміння процесного впливу національної ідентичності на суспільні і політичні інститути приходить з розумінням впливу на наступних рівнях.

А наступним є рівень соціальних і ментальних репрезентацій. Це найпростіший серед досліджуваних рівень, проте не останній. Його можна широко розглядати на дискурсивному рівні аналізу. Найчастіше дослідження цього рівня можна зустріти у виданнях Центру Разумкова та КМІС, які стосуються ідентичності, ціннісних та ідеологічних пріоритетів тощо. Соціальні і ментальні репрезентації явищ можна пояснити як визначення у нашій голові. Уявіть речі, на які ви зараз дивитеся, у вигляді слів. Тепер дайте кожному з цих слів визначення. А тепер зіставте визначення з об'єктом, на який дивитеся. Цю операцію наш мозок проводить щоденно незліченну кількість разів. Так ми сприймаємо реальність, не помічаючи цих процесів.  Так ось, саме визначення цих понять, тобто соціальні і ментальні репрезентації, вирішально впливають на сприйняття конкретних явищ і процесів щоденно. Наприклад, визначення слова «українець» за 2 місяці отримало нові поняття і в Україні, і закордоном, тому і сприйняття українців українцями та іноземцями тепер інше. А отже, інші інституційні і суспільні рішення стосовно українців самими українцями. А отже, формуються інші політичні інститути, змінюється колективне самовизначення і реалізуються Базові Ідеї.

Останнім рівнем впливу є щоденні дії та рішення. На цьому рівні кожен може спостерігати у собі українця у реакціях на буденні і кризові ситуації, в облаштуванні побуту, у способі організації стосунків у сім'ї, на роботі чи у громаді. Ми щодня діємо як українці, одночасно виявляючи багатовікову традицію українства і формуючи нові визначення ключових понять. Ми перевизначаємо поняття «герой», «воїн», «війна», «українець», «ворог» тощо, водночас спираючись на те, як наші предки виявляли свою ідентичність у щоденних діях і рішеннях, а головно – у кризових ситуаціях. Це рівень, з якого починається наша щоденна праця з вияву свого внутрішнього українця.

Для того, щоб краще побачити взаємозв'язки між рівнями, розглянемо динаміку процесного впливу національної ідентичності на нашу реальність.

Спочатку пройдемо від загального до конкретного. Базові Ідеї національної ідентичності незмінні в часі і виражаються найперше на рівні колективного самовизначення. Завдяки спільним Базовим Ідеям суспільство однаково реагує на кризу та об'єднується навколо однаково близьких усім цінностей. Ці цінності формують порядок денний і дискурс у державі, що визначає діяльність політичної системи загалом, а також політичних і суспільних інститутів: формує логіку електоральних процесів, впливає на рекрутинг еліт, змінює правила співжиття на території тощо. Ці процеси впливають на соціальні і ментальні репрезентації, тобто на сприйняття громадянами явищ і процесів, що відбуваються, і загалом на сприйняття реальності. Відповідно до цих змін, кожна людина модифікує свою щоденну поведінку.

Тепер розглянемо ці процеси від конкретного до загального. Щодня ми вчиняємо по-українськи, у той чи інший спосіб виявляючи власну ідентичність. Коли ми свідомо проявляємо у собі українця, ми коригуємо власні ментальні репрезентації (тобто починаємо інакше сприймати світ) і впливаємо на соціальні репрезентації (тобто змінюємо сприйняття світу свого дискурсивного кола). Щодня діючи і приймаючи рішення ми формуємо і підтримуємо різні інституційні практики, які потім стають нормами. Цим ми впливаємо на цілу політичну систему і суспільний договір. Об'єднуючись із сусідами, не даючи хабарів, контролюючи депутатів, ми інституціоналізуємо бажані практики і виводимо цінності на рівень норми. Пізніше, завдяки цьому, ціла держава, як і суспільство, як і кожен з нас, матиме шанс реагувати на різні виклики, відповідно до колективного самовизначення. Усі ці процеси є виявом та інтерпретацією Базових Ідей ідентичності, які і так живуть у нас щодня. У наступних матеріалах ми детальніше розглянемо саме Українську Ідентичність та структуру її впливу на наше життя.

Національна ідентичність є вирішальною для соціального і політичного буття людини. Українська Ідентичність є підставою нашого – українського – буття. І лише від нас залежить, яким це буття буде завтра. Тому робімо все, щоб наше буття було Українським.

Богдан Бевза

Андрій Гінкул