Мені доводилось перетинатись з Владиславом Мангером на виборчій кампанії й спостерігати, як він поводить себе зі своїми співробітниками і опонентами. В нас було кілька гострих ситуацій і я бачила, як він на них реагує. Аналіз психотипу цієї людини наштовхує мене на думку, що Мангер не міг замовити вбивство Катерини Гандзюк.
Мангер не воює з жінками, бо, мовою боксу, не вважає їх суперниками в своїх ваговій категорії. Особисто набити писок чоловіку, який хамовито себе поводить — може, організувати групу спортсменів для демонстрації сили – може, закрити в підвалі сепаратистів, щоб не створювали ХНР — може, замовити спотворення обличчя жінці сірчаною кислотою, через «особисту неприязнь», на мою думку, ні. Не його стиль.
Він належить до тієї категорії патріархальних «альфа самців», які люблять жінок і фізично не можуть нанести їм шкоди. Бо в його уявленнях – це слабка стать, яку треба берегти, бо вона продовжує людський рід. В нього є внутрішні «червоні лінії», за які він не дозволяє собі заступити через особисті «поняття» добра і зла.
Дехто може припусти, що він міг дати наказ «закрити рота Гандзюк», не уточнюючи спосіб. Це може сказати людина, яка не знає Мангера. Він вимагає розробки проекту з усіма дрібницями і звик контролювати виконання своїх доручень від А до Я, чітко стежачи за всіма етапами. Навіть, якщо він довіряє виконавцю, він всеодно педантично все перевірить. Всі прогалини, швидше, вважатиме своїм недопрацюванням. Мангер не вміє повністю делегувати справи, він сам приймає рішення – і сам несе за них відповідальність.
Через це з ним було досить важко працювати. Бо, навіть запрошуючи фахівців, він всеодно прийме своє рішення, і не завжди собі на користь.
Пам'ятаю ситуацію, коли Катерина Гандзюк писала в'їдливі коментарі по ініціативам Мангера ще на мерських виборах. Наприклад, по відкритому бюджету. Ми вступали в нею дискусію і пояснювали, що для реалізації хороших ідей треба вміти об'єднувати зусилля різних політичних команд, а не розводити традиційні срачі. Мангер іронічно сприйняв наші онлайн дискусії, сказав, що не бачить сенсу витрачати час на «галасливих скандалістів» в соціальних медіа, краще працювати безпосередньо з людьми на виборах. Ми багато сперечались з цього приводу, але він всеодно лишився на своїй позиції.
Мангер не сприймав негативні коментарі чи статті про нього в медіа, як серйозний виклик його репутації. – Нехай виправдовуються винні, а я не буду спростовувати дурниці, — відмахувався він. Хоча, міг зі сміхом розповісти подробиці у вузькому колективі, як насправді було. Яскравих легенд про нього ходило містом багато. Деякі мали правдивий початок, але обростали нереальними подробицями.
Наприклад, в Херсоні досі розповідають, що коли Мангер працював головою податкової, то спеціально завів акваріум з акулами і піраньями, щоб мордувати злісних неплатників податків, скормлюючи їхні пальці ненажерливим рибам. Акваріум був, відкушених пальців журналісти не знайшли.
Мангер категорично був проти поширення в медіа інформації про його допомогу окремим родинам і армії. Він допомагає багатьом, але, мовчки. Ви не знайдете про це інформації в медіа. Вважав це негідним піаром. Зате, знайдете багато коментарів підтримки в нього на сторінці в ФБ, яку він довго не хотів заводити.
Я не спілкувалась з ним останні півроку й не знаю всіх подробиць по справі Катерини Ганзюк. Думаю, Мангер свідомо не захотів вийти перед журналістами на конференцію і публічно загасити пожежу, як тільки почали з'являтись перші іскри.
Бачила відео, де журналістка його питає, чому він не надає фактів щодо своєї невинуватості. Мангер відповів у властивій йому манері: — Не треба нічого підтверджувати. Якщо я не винен, то не винен.
https://narodna-pravda.ua/ru/2019/02/12/ubijstvo-g...
Мангер, людина радянського виховання, він не прийняв модель європейської відкритості у спілкуванні з журналістами. Напевно, йому здалось, що його заяви про непричетність до вбивства Катерини Гандзюк для суспільства досить, а пошуком злочинців має займатись прокуратура.
Ми маємо українські реалії, де немає традицій проводити розслідування і збирати переконливі факти, перед тим, як виносити обвинувачення. Де злочинців можуть відмазувати, а невинних людей саджати за грати задля покращення статистики розслідування злочинів.
В нас генпрокурор може вийти на прес-конференцію – надати «переконливі докази» злочину, а цей злочинець спокійно гуляє по вулиці й справа розвалюється в суді. Як висновок напрошується два варіанта: генпрокуратура обвинувачує невинних, або злочинці відкуповуються від генпрокуратури чи суду. Або змінюється політична ситуація, і зверху дається «відбій» по справі.
І в цьому є проблема. Бо після проведеного розслідування і зняття всіх обвинувачень, громадянин не вважається невинним в очах суспільства. Немає довіри до правоохоронної системи, і тому в громадян немає шансів відновити зруйновану репутацію.
Мангера не можна назвати вважати взірцем безгрішності. Він керується власними правилами. Думаю, він може проводити сірі бізнесові схеми і не завжди вирішує питання в межах закону. В нього широке коло знайомих, і, підозрюю, що серед них є люди з кримінального світу також. Він здатен на жорсткі, силові рішення, але йому нехарактерна підлість і боягузство. А саме таким є характер вбивства Катерини Гандзюк.
Я не знала особисто Катерину Гандзюк. Для мене є очевидним, що її вбивство має бути ретельно розслідуване і винні покарані. На жаль, наша правова система не працює, як в Британії, і тому громадянське суспільство має постійно тиснути аби добитись справедливості.
Моє застереження лише в тому, щоб був знайдений реальний замовник і виконавці, а не призначено зручних «винних», щоб лише загасити емоційну хвилю невдоволення в суспільстві.
Якщо знайдуться незаперечні факти, що Мангер винен в злочині – має відповідати по закону. Якщо це намагання перевести стрілки на зручного «винного», то генпрокурору Луценка та іншим «прокурорам»потрібно навчитись приносити свої вибачення.
Я хочу жити в країні, де правоохоронна система працює проти злочинців, а невинні мають змогу очистити репутацію.
