Чому Британія вже давно володарка морів, а Україна вже давно ні?
«Ведь било всьо у нас всерьйоз 2 сентября»
Після поразки Франції в 1940 році та евакуації британських та союзницьких військ із Дюнкерка британський прихильник Гітлера Освальд Мослі активно просував ідею досягнення миру з рейхом шляхом перемовин про здачу національних інтересів. Незадовго до того інший «миротворець» Невілл Чемберлен жорстоко, нелюдськи вкурвлював тоді ще Першого лорда Адміралтейства Вінстона Черчилля та британське суспільство своїми спробами «побачити мир в очах» Гітлера. Однак, після ігнорування Германією вимоги британського посла до германського уряду вивести війська з Польщі Чемберлен 3 вересня 1940 року проінформував британське суспільство про те, що відтепер Британія перебуває у стані війни з Германією. Побачивши, що Чемберлен почав сприймати реальність такою, як вона є, Черчилль припинив закидувати, гм, усяким Чемберлена та вони, засунувши собі глибоко колишню взаємну неприязнь, почали скоординовано та досить плідно співпрацювати у Військовому кабінеті для перемоги над спільним ворогом.
23 травня 1940 року, приблизно через два тижні після призначення Черчилля на пост прем'єр-міністра, Освальд Мослі був заарештований та інтернований згідно з Положенням 18В Загального Регламенту оборони 1939 року, яке дозволяло інтернувати без суду людей, що були причетні або підозрювані у причетності до протидії спротиву агресії рейху. Діяльність Британського союзу фашистів було припинено того ж дня.
Історичні граблі
Після виводу з окупованого Заліссям українського Криму зимою 2014 року українського війська та навіть після початку московського вторгнення на Донбас наш колективний Освальд Мослі – Медведчук-Ахметов-Мураєв-Рабінович-Бойко та інше подібне Г активно просував та досі просуває ідею досягнення миру з рейхом шляхом перемовин про здачу національних інтересів. На початку свого президентського терміну у 2019 році інший «миротворець» Володимир Зеленський жорстоко, нелюдськи робив нерви вже колишньому президенту Петру Порошенку та українському суспільству своїми спробами «побачити мир в очах» Путіна. Час минав, миру в очах фюрера, звісно, розгледіти не вдалось, бо його там ніколи й не було і Зеленський, нарешті, почав сприймати реальність такою, яка вона є. Але, на відміну від Чемберлена та Черчилля, Зеленський та Порошенко не тільки не почали співпрацювати для досягнення перемоги над спільним ворогом, але й не припиняють закидувати один одного тим, чим не треба та не втомлюються грати в давню українську народну забаву «де 2 українці, там 3 гетьмани», через яку вже багато разів за свою історію від князівських часів до Нового часу Україна опинялася у повному тухесі. Через яку Україна, на відміну від Британії, поки що не стала світовою державою, хоча й змушена в наш час відігравати ту саму роль, яку грала Британія у першій половині 1940 років. Через яку Україна досі не має свого Положення 18В Загального Регламенту оборони, яке б дозволяло інтернувати без суду людей, що причетні або підозрювані у причетності до протидії спротиву агресії рейху. Через яку досі не припинено діяльність аналога Британського союзу фашистів — пророссійських партій на зразок ОПЗЖ. Через яку Україна ризикує вкотре опинитися в повній дупі, отримавши нову руїну. Схоже, як кажуть кацапи, «можем павтарить».
