Протести в США досягли свого піку і зараз будуть різко сходити нанівець. Якщо звичайно, до 20 січня – дня інавгурації наступного Президента не відбудеться чогось, що може сколихнути громадську думку.
Чому ж у країні, де століттями працює система стримувань і противаг, взагалі стали можливими протести? Відповіді тут дві. І вони – це два слова, що були найпопулярнішими в світі минулого року – «коронавірус» і «Трамп».
Коронавірус як різка зміна ситуації (і економічної, і соціальної, і медичної) уже призводив до протестів у США. У тому числі і кривавих. Це – Black Lives Matter у першій половині 2020. І хоча тодішній «кадровий» кістяк протестів був протилежним сьогоднішнім, однак саме ті акції перейшли «червоні лінії». Психологічно простіше виходити на вулиці, захоплювати адміністративні будівлі чи чинити спротив владі тоді, коли це уже відбувалось до тебе. Тому і головне гасло всіх революцій має бути як у піонерів «будь готовий». Будь готовий до того, що твої методи будуть застосовувати опоненти.
І Трамп. Він дійсно був непересічної особистістю і фактично весь свій президентський термін мейнстрімив — створював новини — своєю харизмою та нонкомформізмом. Але його непередбачуваність і не здатність грати за правилами і призвели до того, що протести початку року розгорілись з величезною силою. Він був перший президентом, який не намагався шукати компромісів. Він чітко зайняв одну зі сторін у конфлікті навколо насилля поліції щодо афроамериканців. Що по суті загострило і самі протести. І в подальшому — він же всіма силами намагався утриматись на посаді президента, — у тому числі й через тиск на судову систему чи – нещодавній скандал – на губернатора Джорджії з метою пошуку додаткових голосів.
Безперечно тригером невдоволення стала й інша різка зміна. Це – поштові голосування, які різко змінили ситуацію навколо результатів виборів. Погодьтесь, коли ваш кандидат спочатку виграє, а потім – після підрахунку голосів, що надійшли поштою, — різко втрачає свою підтримку, — це створює родюче поле для теорій про «вкиди голосів» та фальсифікацій. Тому можна зрозуміти виборців Трампа – у яких сформувалось відчуття, що в них «несправедливо» вирвали перемогу. У цьому, до речі, і відмінність від ситуації 2000 року. Тоді завдяки системі підрахунку виграв Буш. Але кількість отриманих ним голосів виборців на півмільйона була меншою за кількість голосів переможеного Гора. Та тоді Гор визнав поразку і ситуація заспокоїлась. Бо державні інтереси мають бути вище особистих амбіцій. Зараз такої ситуації немає – Трамп отримав на 7 мільйонів менше голосів. І протест – це виключно бажання Трампа утримувати себе в центрі уваги ЗМІ.
Тут ще мало бути декілька слів про російський інформаційний вплив. Але я не буду завищувати його здатність. У США вистачає і своїх причин для протестів. Так само як і ворогів – крім Росії.
Звичайно, система традицій, стримувань та противаг у США справиться з таким явищем як популізм Трампа. Хоча це має бути уроком для тих, хто молиться на популізм (чи месіанство в українському випадку) як явище — наскільки він є небезпечним для країни і для політичної системи. Навіть достатньо міцної. Що вже говорити про нас. Хоча, хто ж у нас вчиться на чужому досвіді — ми і на своєму ще не навчились вчитись. Граблі — це наша стратегія.
А і так — зараз буде рвати пукани в кремлівських підстилок щодо ситуації у США. Так — зміщення популіста складне, коли він керує країною 4 роки. А що буде коли популіст на чолі країни більше 20 років? Тим більше, що Путін не вічний. Хоча б біологічно, якщо на інше у РФ не здатні.
Та повернемось до США. Будь-який протест породжують кризу довіри до влади. Навіть програвши сьогодні Трамп своїми діями і заявами знижує ефективність усієї системи. Бо, щонайменше у частини громадян – тих, які повірили йому і прийшли на протест – уже не буде 100% довіри до своєї влади. А немає довіри – немає і бажання підтримувати не лише нововведення, але й норми, які регулюють суспільне життя. Тому завдання посттрампівської Америки – відновлювати довіру до владу. У цьому і біда популістів – в тому, що у них їхні сьогочасні інтереси стоять вище за стратегічні інтереси держави.
