СБУ проводить обшук в угорському товаристві і знаходить матеріали про «Велику Угорщину», депутати Сюртівської ОТГ вирішили, що під час їхньої інавгурації має лунати угорський гімн. Депутати Європарламенту від Угорщини приймають заяву про сталінські методи, якими користуються в Україні.
І це — лише зріз українсько-угорського протистояння за останній тиждень.
На відміну від Російської Федерації, Угорщина зараз працює переважно грошима (я не виключаю, що відео з гімном задумувалось і для того, щоб тягнути гроші з Будапешта й далі). І блокуванням нашої співпраці з НАТО. Але не війною.
Та і навряд чи можна очікувати військового вторгнення від країни, яка у військовому плані слабша за Україну.
А ось війна за ідентифікацію йде. І йде вона й тому, що Україна не веде ніякої війни — не те, що на чужих територіях. Вона її практично не веде на своїх. Анексії Криму і Донбасу не було б якби Росія не вигравала цю — інформаційну війну за ідентифікацію.
Що робить Україна? Обурюється. Але обурення працює виключно на подальше загострення між країнами. Бо ми ж не обурюємось на себе. Ми ж винимо в усьому Угорщину.
Трохи відійду і згадаю Карабах. Не зважаючи на те, що я підтримую цілісність Азербайджану, я ставлюсь з повагою до вірмен, які змогли вберегти свою ідентичність перебуваючи в складі Азербайджану в часи СРСР. На відміну від українців, які профукали Кубань. І я зараз не знаю, що буде з Нагорним Карабахом і чи зможе його (а не райони навколо) повернути Азербайджан.
Повертаємось до нас. Так, ми проводимо у себе українізацію, у тому числі й в освітній сфері. Але — в країні до цього часу лишаються цілі населені пункти, де населення не розуміє української. Тому ми поки що говоримо про наміри, а не про наслідки освітянської чи мовної реформи. І не виключено, що вчергове перенесемо українізацію та серйозно обговорюємо питання подвійного громадянства.
Хто перший має реагувати на виконання чужого гімну? Ну, звичайно ж, більшість першими назве правоохоронців. Ми так звикли до тактики простих рішень, що забуваємо призначення поліції, СБУ і навіть армії. Вони не віршують проблеми, вони боряться з наслідками.
А причин до проблем дві.
А причини дві. Перша — наше небажання нічого реально втілювати для того, щоб угорці України відчули, що вони громадяни України. Називайте це небажанням влади. Хоча — ми не Росія, і влада в нас невід'ємна частина народу. Тому не треба знімати з себе відповідальності. Ми хочемо, щоб все було добре, але не платити за те, щоб все було добре.
Друге — це угорська влада з її правопопулістським ухилом. Можна дочекатись зміни світових ідейних тенденцій і перемоги опозиції в Угорщині. Це ми вміємо — відкладати рішення, сподіваючись, що «якось саме вирішиться».
Але. А що зараз Україна зробила для того, щоб вливати на громадську думку угорських угорців? Як ми допомогаємо їхній опозиції? Питання навіть не в тому, скільки українських шкіл в Угорщині. А в тому, чи намагаємось ми впливати на думку сусідів. Бо офіційно — Угорщина вже має частки в закарпатських телеканалах.
Ось тільки давайте без «та це ж втручання у внутрішні справи». Немає зараз внутрішніх справ. У сучасному глобалізованому світі кордони — це лише формальність. І якщо ти не граєш у чужому інформаційному просторі — особливо якщо це простір сусідів — тоді тобою грає твій опонент, конкурент чи ворог.
Війна в обороні — навіть якщо ми говоримо про інформаційну війну — найдешевший варіант. Але якщо не йти в контратаку — завжди програшний варіант. Чи то в ресурсах, чи то в інтересах. А може — як у випадку з Росією — у територіальній цілісності.
І під кінець — не будемо забувати — Угорщина нам не ворог. Вона — сусід, опонент, який має свої інтереси на нашій території.
І ніщо нам не забороняє мати свої інтереси в Угорщині.
А ворог у нас в іншій стороні. І він як ніхто зацікавлений у тому, щоб всі країни, які нас оточують, вважали Україну ворожою.
