Якщо подивитись послання Президента України, то складається враження, що народ України і влада живуть в різних країнах.
Тому в мене два висновки. Або альтернативна реальність, яка була озвучена, – це спроба переконати населення підтримати четверте питання в опитуванні Зеленського – про легалізацію канабісу. Або ж – саме так виглядає VIP-агітація напередодні виборів.
Почну відразу з найгіршої новини, хоча там є і хороші. Якщо Вам напередодні виборів пропонують не проект бюджету на наступний рік, як і було заплановано на 20 жовтня, а агітацію, — це означає, що все дуже погано. Що бюджет на 2021 рік, який все таки є законом і до чогось зобов'язує, навряд чи буде таким радісним і оптимістичним. А ось зробити оптимістичним виступ Президента, який є просто набором необов'язкових до виконання обіцянок, — можна.
Тепер про хороше. З хорошого – це те, що нарешті послання Президента не стали друкувати, а депутатам дали QR-код. Все ж зберегли декілька деревин, тому будемо вважати, що партію влади не дарма називаються «зелені». Плюс текст було цікаво слухати (ну ніби, «а ми ж могли жити в такій країні»). І звичайно, те, що текст, ґрунтувався на патріотизмі. Так, я розумію, що патріотизм – це більшою мірою спроба залучити виборця, який не хоче голосувати за інші патріотичні партії. Але плюс не в тому, що його озвучив Зеленський. А у тому, що патріотизм – якщо вже на ньому будують свою промову – є однією з головних цінностей в українському суспільстві.
Традиційно, Президент зіграв на протиставленні поганому. Так, він намагався у своєму виступі відсторонитись від деяких міністрів. Причому, власного Уряду, особливо тих, які мають високий антирейтинг – зокрема міністра МВС. А також демонстрував, що у нас нібито не все так і погано, на фоні падіння економік та смертності від коронавірусу в Європі. І звичайно, переклав відповідальність на спалахи смертності від ковіду на місцеву владу, яка не дотримується обмежень.
Було загадано декілька популістичних досягнень, про які краще не згадувати. Прийнятий закон про імпічмент, який ускладнив процедуру. Зняття недоторканості нардепів, реальна результативність якого поки що нуль. Хорошою ініціативою є «Дія» та перехід на отримання необхідних рішень онлайн без довідок. Але на практиці – це трохи не відповідає, наприклад, заявам від ЦВК, що паспорт у «Дії» не проканає як засіб ідентифікації виборця на дільниці.
З плюсів відзначу і згадку про Крим та все таки спроби обговорювати з суспільством непопулярні кроки по Донбасу – вільна економічна зона та амністія. Можна по різному ставитись до цих заходів – але у них головне не стільки ідея, скільки деталі їх реалізації. Та найбільша проблема по Донбасу – в тому, що і до цього часу нормандська зустріч у головах чи то Президента, чи то його спічрайтерів сприймаються як самоціль, а не механізм. І наближення зустрічі – ледь не перемога, хоча на практиці – це лише черговий крок, де Україна знову ж таки братиме на себе непопулярні рішення.
Сам створи проблему, сам її і виріши. Плюсом є те, що президент пообіцяв не скорочувати фінансування армії. Проблема у тому, що першоджерелом заяв про скорочення армії тиждень тому був керівник фракції саме пропрезидентської сили.
Було дуже багато обіцянок – з найближчих – це аудит держави, який буде представлений Урядом через два тижні (ну, звичайно, не перед виборами ж його представляти). І звичайно прагнення до планів, за які не треба буде звітуватись – які йдуть далі терміну повноважень — економічні вектори розвитку до 2030 року. І хоча Зеленський сказав, що таке вперше, просто нагадаю, що за Кучми розроблялась програма розвитку до 2011 року (що на 6 років довше, ніж термін його повноважень).
Велике питання щодо доцільності форсування закону про референдум. У сьогоднішніх умовах – коли є засилля ЗМІ Кремля та олігархів — референдум – це засіб здачі національних інтересів. Це – легалізація «злиття» національних стратегічних інтересів в обмін на тактичні популістські цілі.
А у цілому – так дуже багато популізму. Хоча, знову ж таки – не треба сприймати цей виступ як якусь стратегію. Чи вірити в те, що все буде реалізовано. Поки що він – це переважно агітація.
