Друзі, щодо переговорів.
Я знаю, що треба підтримувати бойовий дух. Але. Не треба себе тішити надіями, що саме ми диктуємо умови. Навіть Арестович після заяв, що нехай росіяни забираються геть з Криму і ОРДЛО, пояснив, що це його думка, а не офіційна позиція делегації.
Доки російські військові стоять в Україні — вони диктують нам умови. Більше того, не треба маніпулювати заявами про «переговори на Припяті». Переговори відбулись на території Білорусі. Це майже те, що Гомель, від якого ми відмовились. А це далеко не нейтральна територія. Тобто, нам вже це нав'язали.
Але судячи з того, як відразу ударило після перемовин по Броварам, — українська делегація не погодилась на позиції російського ультиматуму. Тобто, наші не здають. Щонайменше , не здають так, щоб це влаштовувало Росію.
Наступні декілька днів варто очікувати особливого загострення, — росіяни хочуть дотиснути всі пункти, або ж прискорити їх виконання. Війна в довгу не влаштовує Москву, бо треба постійно звітувати про перемоги для суспільства і плюс довга війна — довгі санкції (ви ж не думаєте, що санкції назавжди?).
Але якщо хтось думає, що Москва через санкції піде на якісь компроміси, то він помиляється. Санкції, як показує досвід, можуть відпадати самі собою. Просто з часом.
Україну не влаштовує ніяка війна. Але так само не влаштовує жоден з пунктів російського ультиматуму. Бо реалізація кожного з них дуже складно сприймається суспільством. А ще — вона битиме по рейтингам влади. Сподіваюсь, що у владі це розуміють. Ба, більше — я не бачу в чому взагалі може бути компроміс у всіх чотирьох пунктах.
Але завершу я оптимістично. Переговори потрібні, хоча б для того, щоб зрозуміти, наскільки змінились апетити в країни-агресора. Тобто з точки зору елементарної розвідки.
Друга складова — гра в посередництво з боку Білорусі частково зв'язує їй руки, щоб підтримати Кремль у цій війні своїми ресурсами (а не лише територією)
А ось рівень мобілізації, бажання і віри у перемогу в українців з кожним днем зростає. Ми переможемо
