Сьогодні Китай розблокував Вухань. Місто просиділо на карантині 76 днів.

І якщо йти по китайському шляху (а інших наша влада тупо не помічає), то ми розкарантинемось не раніше 27 травня.

Щоправда, якщо говорити мовою продавців вживаних автомобілів, є «невеличкі нюанси»:

1) Китай не блокував усю країну — і економіка зазнала значно менших збитків, ніж при тотальному обмеженні. У процентному, зрозуміло, відношенні. Так навіть китайці не можуть собі дозволити садити на карантин всю країну. А ми можемо. Ми тупо беремо собі китайський досвід і фанатично застосовуємо для всієї країни. Множимо на нуль нашу економіку.

Я вже чув думку про те, що на відміну від інших країн, у нас карантин був застосований вчасно. Вчасно — це коли бачиш усю шахову дошку, а не лише те, що твій ферзь під боєм. Це – точно не садити на карантин економіку, а потім клянчити гроші і сподіватись на безкорисливу допомогу світу.

2) Невідомо, чи не відбудеться повторного спалаху в Китаї через зняття обмежень.

Причому невідомо — як і точки зору сумнівної правдивості відомостей, які йдуть з КНР, — не будемо забувати, що інформаційний потік звідти контролюється владою. Ми просто не матимемо об'єктивної інформації. І невідомо з точки зору нездатності сучасного світу, окремої країни та окремого міста чи села до повної ізоляції. А щоб зупинити вірус карантином – треба повна ізоляція. Без виключень. А це – неможливо.

В Україні немає обмежених зон ураження, а тому неможливо коронавірус локалізувати. Ми воюємо з епідемією тими ж методами що і 100 років тому – ставимо на карантин. Але – визнаємо, що ми не змогли ізолюватись від світової пандемії. І так само — ізолювати вірус на конкретній території в нашій країні. Він уже серед нас. І вихід — це дотримуватись дистанції між людьми, а не між країнами чи територіями. Хворі не держави, не області, а люди. Встановлення обмежень на кордоні та, тим більше, між областями — уже не діятиме. Варто локалізувати виключно найбільші зони ураження (в межах кварталу, села, міста чи в крайньому випадку — району).

3) Модифікований штам коронавірусу дійсно може повернутись з інших країн (сьогодні у Китаї закрили прикордонне місто Суйфіньхе, пославшись, що з Росії привезли вірус). І чесно кажучи – не важливо, чи це був вірус привезений з Росії, чи це китайська відмазка. Можна ж грати на цьому конфлікті. Якби дійсно влада у нас думали не лише про рейтинги, але й про долю держави. Та зараз не про те. А про те, що модифікований штам коронавірусу може повернутись в країну і знову породити повторну епідемію.

Немає жодного ефективного міжнародного досвіду у протидії коронавірусу. Є проміжний китайський позитив — але його дієвість ефективна виключно в умовах карантину. Що буде завтра – і чи не спалахне епідемія після зняття обмежень – поки що невідомо. Але ми б мали вибирати той шлях, який би відповідав нашим можливостям. А не фанатично щось копіювати.

Але нас – нових уйгурів — це вже не має лякати. Бо до 27 травня нас посадять під такий контроль, що лякатись буде заборонено. Треба щиро радіти і не звертати уваги на «дрібні» економічні провали влади. Бо, боюсь, що скоро і за публічну критику теж буде штраф. Бо суспільству завжди треба чіткі (зауважу, що це не синонім правильним) відповіді. Що робити (вам же сказали носити маски і не виходити на вулицю). І хто винен (хай це будуть ті, хто критикував владу — типу інформаційні диверсанти).

Тому питання не в тому, коли закінчиться карантин, а в тому, а що на вашу думку є завершенням карантину? Чи ви гадаєте, що обмеження, які дуже зручні владі для контролю над громадянами, будуть зняті?