Новий рік — це свято, яке завжди в нас асоціюється з достатком, повними столами, що гнуться від маси наїдків і напитків. Традиції цього глибокими коріннями тягнуться ще з совка, коли банальну сірість радянських буднів, розбавляло таке випестене совковими ідеологами новорічне свято. Бо саме перед Новим Роком в радянських магазинах викидували дефіцитні продукти. Хто пригадує, може памятати ті величезні черги за баночкою червоної ікри, баночкою горошку, майонезу, пляшкою шампанського. За ціною не стояли.

Ця традиція з класичного совка плавно перекотилась у наше сьогодення.

Це замість преамбули.


Останнім часом, в інтернеті, мені на очі попадається велика кількість дописів приблизно одного плану:

Достатньо адекватними та розумними людьми, виставляються фото переповнених маркетів, кілометрові черги біля кас, людей з повними корзинами наїдків. І підпис під фото: «Ось воно зубожіння!», «Бідні українці». Такий сарказм. Убогий.

У мене одне питання до авторів цих дописів. Зі всією повагою. Ви хоч інколи вилазите зі свого комфортного «доміка»? Ви хоч інколи бачите далі підвіконника вашого «доміка»?

Звісно вам, нам усім, комфортно в наших «доміках». В силу свого соціального статусу, рівня комунікацій, інтелекту, захоплень — у нас всіх свої, і не одні соціальні ячейки. Де нас оточують люди приблизно таких ж уподобань, інтересів, світобачення. Дуже часто ми, захопившись гармонією свого «доміка», тупо впадаємо в ілюзію того, що весь світ навкруги працює по таким самим механізмам як наш «домік». І ми щиро дивуємся і запитуюємо один одного, з відчуттям переваги свого світобачення: «А хто буде голосувати за Тимошенко/Порошенко? Я не знаю ні однієї людини, з мого оточення, що буде за нього/неї голосувати». Ось так, будучи ерудованими і всебічно розвинутими, люди наївно попадають в пастку свого оточення та свого «доміка», проектуючи свій «домік» на весь світ.


І от коли на новий рік, знаходяться ті, що говорять: — дивіться який у нас зубожілий народ — показуючи кілометрові черги в маркетах, мені хочеться їх запитати: — а ви в повному глузді панове? Ви даєте собі усвідомлення того, що поза вашим уявним світом, існують інші всесвіти, в яких багато чого не так, як ви собі уявляли.

Чи розумієте ви, що для багатьох людей, особливо старщих, Новий Рік, це свято, яке асоціюється з достатком на столі. Нехай один раз в рік, але достатком. І тут на перешкоді не стануть майнові чи інші труднощі.

Найдеться той, хто скаже, хто їм заважає? Роботи багато, нехай ідуть і заробляють. Одразу дам відповідь. Для того щоб ви позбулись такого дурманно — ілюзорного стану є рецепт.


Беріть ноги в руки і проїдьтесь до прикладу по сім'ям чи притулкам тих, хто потребує допомоги. Списки ви легко знайдете в церквах, в громадських чи благодійних організаціях.

У вас дуже швидко мізки стануть на місце.

Бо коли ви побачите наприклад таку картину: Сім'я. Сліпа жінка, інвалід. Без чоловіка. Декілька малих дітей. Бідося — страшно глянути. Одна дитина інвалід. Видно що діти харчуються примітивно. Їжа одноманітна. Одні крупи. Мала дівчинка, дошкільного віку, коли побачила мандарини, так щиро почала пригати і радіти, що склалось враження, що вона ті мандарини бачить в кращому випадку другий раз у своєму житті. Дивлячись на це комок підходить до горла. — у вас все швидко в мозкових рецепторах нормалізується. Навіть ймовірно, що ви згадаєте про свою десятину.


А потім після побаченого, з комком у горлі, включаєш комп і заходиш в інет, читаєш пости про «зубожіння»....

Тим, хто мене знає, знають що я є прихильником існуючого курсу країни, що я є в більшій мірі прихильник діючого президента ніж його критик. Все так. Але я не закриваю очі на те, що багато чого в цій країні є далеким від хорошого. Що високий відсоток населення країни, особливо серед старшого покоління живе бідно, живе навіть дуже бідно. Я розумію обєктивні причини цього. Все так. Але шановні прихильники президента, коли ви пишете про «зубожіння в маркетах», подумайте про те, що написано вище. Може це «зубожіння», яке просто проникло у ваш створений «домік».


Я проти снобізму в мізках. Особливо коли він проникає у світлі голови. Навіть не так. Я проти того, щоб виставляти свою глупість (читай снобізм) на публічність. Нехай вона просто залишеться у ваших мізках. А ще краще, знайдіть в собі сили вийти за межі вашого комфортного світу. Хоча б декілька раз на рік.


Вибачте що про в Новий Рік. Хочеться щоб світ навкруги нас ставав кращим. І хто як не ми можемо його зробити кращим.


З Новим Роком!

Автор: Богдан Кривень