Колись Наполеона, який програв останні свої битви Лейпцігом та Ватерлоо, Наполеона, який змінив свідомість Франції і французів, Наполеона, що своїм протистоянням проти всієї Європи, привів до зубожіння всю Францію — заточили в ув'язнення де він і помер.
Франція без перебільшення чекала на повернення старих монархічних порядків та правил. Хтось з тривогою, хтось з радістю на реванш, очікували на повернення старої гвардії на чолі з королем Людовіком XVIII.
Багато хто переобувався у затяжному прижку. Як от міністр Талейран, що зрадив Наполеона, про якого після його смерті сучасники жартували «Талейран помер? А з якого боку йому це вигідно?»
Прийшов король Людовік XVIII . А Франція не змінилась. Французи, що піймали подих свіжого, вільного повітря — не хотіли мінятись і повертатись у минуле. На жаль Людовік і його наступники цього не відчули. І були зметені народним липневим повстання 1830 року.
Звісно, Порошенко не Наполеон, Зеленський не Людовік, Геращенко не Талейран, а українці не французи. Основний посил історії — це вміння аналізувати історичні аналогії і робити правильні висновки на майбутнє, щоб не повторити помилки того ж Людовіка чи Наполеона чи переобувань Талейрана.
Будемо віримо, що хто б не став президентом України — він проявить мудрість і державність. І буде з честю нести цю ношу у цей нелегкий час.
