Що таке пандемія коронавірусу не у медичному чи політичному аспектах? Це наше перебування у прикордонному стані. Стану страху. Стан емоційного розладу всієї людської цивілізації перед лицем загрози її знищення.
Під час цього прикордонного стану, вириваються на поверхню всі приховані тисячоліттями інстинкти страхів первісних приматів.
Сьогодні я чую багато розмов про те, що коронавірус — це нічого страшного, що помирають в основному старші, віком 70+. Тому якийсь зміст в карантинах, для чого гробити економіку, і всяке таке.
В Італії всерйоз говорять про те, щоб не надавати допомогу старшим людям, зберігаючи її надання для молодших.
В Україні високопосадові особи спокійно говорять що «помруть всі пенсіонери».
Британський журналіст пише: «З цілком незацікавленої економічної точки зору, COVID-19 навіть може виявитись м'яко корисною в довгостроковій перспективі, непропорційно знищивши літніх утриманців».
Це ж треба, ми ще навіть не заглянули за грань прикордонного стану, а всі десятки тисяч років еволюції, вся антична та східна мудрість, весь гуманізм епохи Відродження, всі постулати любові, через які один був розп'ятий на хресті, інший ділився тим, що отримав на горі Джабаль ан-Нур, вся доброта мудрого старця з Піднебесної, все-все що надбане людством протягом тисячоліть, все те, що відрізняло нас від примітивних приматів – пішло прахом.
І на залишках потоптаного гуманізму і виплеканої мудрецями і пророками любові — вилізли примати, готові приректи на смерть слабших, заради свого, навіть не виживання, заради збереження свого комфорту.
А ще пів-року назад ці примати постили тексти про довгожителів хінді та Кавказу, збирали рецепти їх довгожительства. Лили сльози про вимираючі види тварин та птахів. Постили картинки з бабусею, в якої в руках яблука і писали слізні коментарі.
І все. Лише появилась загроза втрати комфорту для їх жоп – і немає тисячолітніх здобутків гуманізму оцивілізованих приматів. Примат вернувся у свої печери.
Є така легенда, невідомо чи правдива, чув від старших людей. В сімдесятих роках, в Монголії були великі паводки. Рятували людей навіть радянські війська, у яких був наказ: рятувати в першу чергу дітей і старих людей. Казали, що деякі здорові монгольські чоловіки у воді кричали – «мене, мене рятуй, дітей я ще нароблю!»
Це кричали примати.
Ви хочете на них бути подібними?
Можливо трохи емоційно, просто накипіло.
На фото, Еней з палаючої Трої виносить свого старенького батька Анхіса.
