Знаєте, що найприкріше на цих виборах?
Не популізм. Не страх перед 21 квітня. Не вибір меншого зла. І навіть не цирк у який перетворились ці вибори.
Найбільш прикро, що з 2014 року українське суспільство, не змогло з своїх глибин народити і висунути власних лідерів. Натомість, ми як завше, маємо вибір між старою перетасованою колодою карт та персонажами телевізора, ведомих власниками олігархічних каналів.
Як таке може бути, щоб народ, який у скрутний час, ціною неймовірних зусиль скинув ненависну і зажерливу владу, народ, який ціною тисяч жертв, в тому числі добровольців закривав фронт, народ, який ціною праці на фронті десяток — сотень тисяч волонтерів і тих, хто ділився з фронтом останнім, зупиняючи ворога на східних кордонах — не зумів висунути свою альтернативу говорящим головам?
Якби не закінчились ці вибори — це не вільний вибір народу. Це вибір з того, що нам запропонували.
І оскільки це так. І враховуючи те, що осінню нас чекають парламентські вибори чи не час народу про себе почати заявляти?
Невже створити і висунути свою народну політичну силу важче ніж спинити орків на сході? Не думаю.
В Україні є тисячі, десятки, сотні тисяч людей, що здатні звернути гори. В Україні є маса освічених, компетентних і що саме важливо — не заангажованих в політиці, молодих людей. Є маса лідерів про яких ми ще нічого не знаємо, які здатні положити на вівтар все заради майбутнього цієї країни.
Всю цю масу людей лише потрібно згенерувати і спрямувати в русло державотворення.
Хто буде цій силі протистояти? Кишенькові політичні партії заточені під роздутого інформаційно лідера? Якщо правильно підійти до питанн, всі ці партії лідерського типу, чи вірніше про них сказати політичні проекти, будуть зметені політичною силою, основою якої є програмні засади і молоді компетентні кадри.
Хтось скаже а як ж медіа ресурси? А як ТВ ящик? Відповім. Виборчі перегони останніх років показують, що площадка виборчої боротьби поступово переміщується у павутиння інтернету. Хто зможе ефективно там протистояти десяткам тисяч блогерів з нової молодої сили?
Хтось скаже а як ресурси? Це звісно ж складніше питання але не невирішуване. Щоб вигравати вибори, на сьогодні не конче потрібно мати роздуті по штату і розгалужені виборчі структури. Як показуютьт ці вибори, ефект від цього фактично нульовий. Та й якщо правильно запустити такий політичний рух, є величезна частина представників середнього бізнесу, які заради зміни правил гри у корумпованій країні, не факт, що не підключаться з посильною допомогою.
Хтось скаже, а як же політичний чи силовий тиск. Відповім. Коли партія лідерського типу — це аргумент. Коли лідерів в партії тисячі — стомляться тиснути.
Отже чи не було б добре, кинути клич, зібрати по всій країні десятки тисяч людей, що проявили себе у громадській роботі, у волонтерстві, на фронті, є такими, яким не байдуже майбутнє країни — і створити політичну силу. Назвати її наприклад «Молода Україна».
Обовязково прописати правила. Тільки незаангажовані у великій політиці люди. Тільки праймериз, навіть по відношенні до першої пятірки. Правління політичної сили складається з декількох десятків людей, які не мають права висуватись кандидатами. Правління є виборним органом на рік часу. Тощо.
І прописані програмні та ідеологічні засади, які здатні обєднати країну. Цілі та механізми реалізації чіткі, доступні і придатні до реалізації.
Ви вважаєте це неможливо і утопічно? А може утопія — правила гри в яких ми 29 років живемо?
А можливо це саме час молодоукраїнцям встати і широким і велелюдним фронтом почати наступ на олігархічні редути. Часи міняються. Світ міняється. Правила гри міняються.
Це думки вголос.
P.S. З задоволенням б взяв участь у розбудові такої сили. Якщо шо можу не претендувати на владні чи політичні амбіції. Мета важніша.
