Кажуть, світ після коронавірусу буде інший. Не знаю. Думаю не так кардинально, як про це кажуть. Але, деякі зміни, звісно будуть.
Поговоримо про геополітичну відповідальність, яка після коронавірусу має бути переглянутою. І буде переглянута.
Вже зараз можна говорити про те, що вірус наніс серйозний удар по світовій економіці. Що в світлі старту світової кризи є більш ніж болючим. Окрім опосередкованого удару, повязаного з закриттям кордонів, падінням виробництв, транспортних сполучень – завдав прямого удару (смертельні випадки, хвороби, фінансова і трудоємна нагрузка на медичну галузь). Вартість нанесеного удару по економіці ще потрібно визначати. Як і втрати понесені локальними економіками, в тому числі і українській.
На сьогоднішній день ми чітко розуміємо, що вірус прийде до нас. У якій це буде формі, ми лише можемо здогадуватись і надіятись на краще.
Але вже зараз, ми розуміємо що не готові його зустріти. Тотально бракує всього. Від масок до дихальних апаратів.
Розуміючи, ми повинні усвідомлювати те, що нам без допомоги ззовні буде складно справитись. Чи можемо ми надіятись на повноцінну допомогу, коли весь світ стоїть перед таким ж викликом. Чи їм до нас буде?
Щоб отримати повноцінну допомогу вже і зараз – висловлю одну ідею. Вона контраверсійна і дещо фантасмогорічна у нашому діючому світосприйнятті. Спробуємо відійти від нашого звичаєвого світосприйняття.
Почну з того, що як правило у вірусів немає і до останнього часу не було когось, на кого можна вказати – от він негідник, ату його ату, це все через нього. Так було але тепер так не є.
Мова не піде про конспірологічну теорію любителів плоскої землі, існування семи високоорганізованих цивілізацій, яких знищили ядерні війни і багато іншого несуразного, куди входить і теорію про свідоме використання коронавірусу як бактеріологічної зброї. Залишемо це любителям масонських змов.
Також не будемо розбиратись у штучному чи природньому походженні вірусу. У цьому пості це не суттєво.
Отож, як ми знаємо, перший сигнал про вірусну небезпеку, світ отримав 31 грудня 2019 року, коли влада Китаю офіційно повідомила Всесвітню організацію Охорони Здоров'я про спалах невідомої пневмонії. Далі. Перші випадки зараження датуються кінцем грудня 2019 року, у місті Ухань, провінції Хубей, Китаю.
Один лікар із міста Ухань, намагався через інтернет попередити про вірус наприкінці грудня 2019 року. Але під страхом ув'язнення, китайська поліція змусила його мовчати та не поширювати чутки.
Вчора, видання South China Morning Post, опублікувала матеріали з посиланням на неопубліковані документи уряду Китаю про те, що перший випадок зараження коронавірусом виявили ще 17 листопада 2019 року.
Співставляємо дати. І маємо те, що як мінімум (маю думку, що 17 листопада це компромісна дата, яку китайці злили в інформ. простір, бо справжня дата ще жахливіша) 1,5 місяці Китай скривав від світу, своїх громадян, світової організації охорони здоров'я, інформацію про новий небезпечний вірус.
Що таке 1,5 місяця в час пандемії? Це багато чи мало? Думаю мало знайдеться людей, що заперечуть той факт, що отримана на 1,5 місяці інформація про вірус — це отримані на 1,5 місяці швидше ліки, це додаткові 1,5 місяці підготовки для боротьби з вірусом, це врятовані тисячі життів, це в кінці кінців менший удар по локальним економікам.
При всьому тому, що я впевнений мова не йде про 1,5 місяці.
Причину чому так, виясняти не будемо. Вона зрозуміла. Це довбаний комуністично-тоталітарний підхід. Ми з ним знайомі по Чорнобилю.
Тепер повертаємось до того, як це використати. Важливо бути першими. Адже політика — це гра на випередження, а не гра з обставинами, що складаються. Останнє називається лохлітика.
Чому б не сформувати претензію до уряду Китаю. В якій викласти, що у зв'язку з тим, що повідомлення світової громадськості про вірусну небезпеку відбулось з запізненням на два місяці, ми, маємо проблеми з підготовкою до боротьби з вірусом. Недостатня підготовка може понести за собою значний удар по стриманню поширення вірусу, удар по бюджету, по економіці. Будуть прораховані збитки і буде виставлений рахунок, а у випадку заперечення, позов буде направлений в міжнародні суди. Ну і все в цьому ж дусі. Тут вже питання до правників міжнародників, наскільки це реально. Наскільки це є чи не є прецедентом.
Звісно, Китай зараз буде багато говорити про те, що він наддасть іншим країнам посильну допомогу у боротьбі з вірусом. Це з однієї сторони.
З іншої, Китай, і це реальність, ще не скоро оговтається від удару по їх економіці. Але мова навіть не про економіку. Мова про репутацію. Якщо такі позови про глобальну відповідальність є можливими, то завтра Китай засиплять по самі помідори.
Якщо будемо першими, то цілком можливо, що першими і отримаємо маски, дихальні апарати, вакцини і навіть китайських лікарів, щоб не дати публічності такому прецеденту.
Хтось може сказати – нам не вигідно сваритись з Китаєм. Наш бюджет залежить від руди і продукції с/г, які ми продаємо в Китай. Скажу, експорт руди в Китай вже падає (їм не до неї зараз, у них склади забиті по зав'язку), це по перше. А по друге, це бізнес. Якщо Китаю вигідно у нас купувати – вони будуть купувати. А по третє – політика лиш би не розізлити когось, лиш би хтось не понервувався – це лохлітика.
А по четверте, може якраз це нас стряхне розумінням того, що ми, в реальності, є країною третього світу, яка живе з продажу сировини, яка не імпортує продукцію з високою доданою вартістю, профіт з чого має 0,001 громадян нашої країни. І що така система – це відсутність майбутнього, хронічна бідність і генетична деперсія
А нам, якщо потрібно отримати допомогу вже і зараз, вигідно висувати претензію Китаю. Тим більше коли є за що. Тим більше, коли мова стоїть про життя та здоров'я наших громадян.
P.S. Цей допис є меседжом, який можна не сприйматии, який можна ігнорувати, над яким можна задуматись.
