Сьогодні вже остаточно зрозуміло, що вплив ресурсу, адміністративного чи фінансового, на перебіг виборчої кампанії — це одна із фішок політтехнологів.
І це твердження, вплив ресурсу, вигідне практично всім кандидатам. Для одних — це вагома «відмазка» для спонсорів. Для інших — гарний спосіб загнати електорат у потрібне русло, мовляв, «нічого від вас не залежить, бо в мене адмінресурс».
Насправді, використання адмінресурсу вигідне тільки в системі тотального контролю, який успішно працює в нашого північного сусіда. В Україні ж трохи інша ситуація.
В Україні до сих пір існує розмежування на Захід і Схід. Дещо в приглушеному війною вигляді (дякуючи політиці Кремля), але існує. А розмежування розсіює адмінресурс, бо в душу меру міста чи голові райдержадміністрації ти не залізеш, а тому не вгадаєш, підтримає тебе в критичну мить мер Одеси чи спробує зробити ставку на іншу особистість.
І тут найголовнішу роль відіграють вподобання електорату. Емоційні вподобання, які, знову ж таки, можуть вирішити проблему в один тур.
А що впливає на емоції найбільше?
Правильно — «ящик». І «тарілка» над «ящиком», через яку нічим не стриманим потоком вливається кремлівська пропаганда.
Я не знаю, чим керується Президент України, мобілізуючи всі ресурси міністерства інформації на боротьбу з політичними опонентами в Україні, а не в Росії, але таке «загравання» з проросійським електоратом нічим йому не допоможе, а навпаки.
Але повернемось до емоцій електорату, які загострюються (свідомо чи не свідомо) навколо «боротьби» з корупцією. Навколо антикорупційного суду.
І ось тут випливає цікава деталь: в боротьбі проти антикорупційного суду владні і політичні структури отримали неабияку психологічну підтримку від ...Кремля https://eadaily.com/ru/news/2018/04/02/v-rusle-des... ! Тут всі «аргументи», включно із «зовнішнім впливом».
Тепер питання: чи допоможе ця «допомога» на виборах Президента України і депутатів Верховної Ради?
І це не єдиний ризик у грі, яку затіяли владні структури України.
