На жаль, українська історична наука (як і радянська) майже завжди не враховує вплив глобальних економічних процесів. Цю прогалину я і спробую заповнити нижче.
Післявоєнні 1920-і роки були «золотими» для багатьох країн. У США цей період називали «Золотим віком» або «Ревучими двадцятими» через значний економічний ріст, культурні зміни та загальний оптимізм. Національне багатство США більш ніж подвоїлось, а ВВП зросло на 40%. Американці вперше почали жити в містах більше, ніж на фермах, і з'явилась «споживацька культура».
Економічне покращення відчули у Німеччині. Нормалізувалась інфляція. Знизилось безробіття. Заробітні плати зросли. Німці почали знову цікавитись мистецтвом.
Цей підйом відчули і в СРСР. Більшовики розпочали Нову економічну політику (НЕП). Населення відчуло покращення умов життя. Індекс промислового виробництва зріс більш, ніж у 3 рази. Аграрне виробництво зросло у 2 рази. Більшовицьке керівництвто було на стільки задоволене, що дозволило деякі ліберальні зміни, такі як «українізація».
В цей період більшовики, не розуміючи економічних процесів, вважали, що це завдяки їх геніальності, а не стану міжнародної економіки, народ і держава і ставали заможнішими і щасливішими.
Але в 1928 році країни почали відчувати наближення «Великої депресії». США піднімають облікову ставку. Далі ціни падають на 20-30%. ВВП падає на 30%. Рекордне безробіття. Банкрутують 7000 американських банків. Зростання бездомності. Падіння міжнародної торгівлі.
В Німеччині в період «Великої деперсії» впав рівень життя. Невдоволення населення зросло, як і популярність Гітлера та його партії. У 1933 році Гітлер приходить до влади і, оскільки теж не розуміється на економічних процесах, проголошує євреїв винуватими у всіх негараздах німецького народу.
З 1928 року економічний спад почали відчувати в СРСР. Вперше за довгий час було зірвано план хлібозаготівель. Не розуміючи економічних процесів, Сталін почав шукати винуватців, «ворогів народу», «контр-революційні елементи». Починаючи з цього моменту, гору беруть прихильники жорсткої політики. Починається централізація, націоналізація, колективізація, примусові хлібозаготівлі. Ворогами народу проголошують приватних фермерів та підприємців, національних культурних діячів. Параноя доходить до стану, коли знищують значну частину радянських офіцерів і членів партії. Голодомор українського селянства стає однією з найтрагічніших історій цього періоду.
Очевидно, що Сталін, який у минулому займався грабіжництвом і тероризмом, в складні часи міг провадити лише людожерську політику. Але і німці за подібних умов, які на той час мали саму розвинену науку (навіть США поступались Німеччині), теж привели до влади людожерський режим Гітлера.
