Триповерховий прямокутний будинок, вирішений у так званому «київському цегляному стилі» з елементами ренесансної архітектури, був зведений приблизно 1902 року на замовлення власника садиби – селянина Лаврентія Кілесса. Цокольним поверхом врізався у схил Андріївської гори, з торця був оточений глибоким приямком. Довгим боком орієнтувався уздовж вулиці Андріївської, бічним фасадом – до вулиці Боричів Тік, з якою на рівні другого поверху з'єднувався металевим містком.
Головний шістнадцятивіконний фасад вирізнявся чіткою ярусною побудовою: нижній тинькований поверх – у вигляді рустованого подіуму, другий і третій завершували фризи з парними кронштейнами та розвинутими карнизними тягами. Основним архітектурним мотивом в оформленні фасаду були ритмічно розміщені віконні прорізи: аркові – на рівні другого поверху, завершені архівольтами, що спиралися на спарені пілястри, та прямокутні – на рівні третього поверху, які розділялися рустованими лопатками. Центр будинку виділявся розкріповкою, що охоплювала по чотири прорізи. Раніше центральна вісь підкреслювалася аттиком із спареним слуховим вікном, а чотири вікна середнього поверху по два об'єднувались архівольтами.
Будинок був частиною історичного середовища заповідного району міста. Первісно перший (цокольний) поверх відводився під торговельні приміщення. Другий і третій — призначалися для розміщення єврейської молитовні «Ашкеназим», яка діяла з 1902 року (на другому — чоловіче відділення, на третьому — жіноче).
Назва походить від ашкеназі – найчисленнішого єврейського субетносу, який утворився після падіння Римської імперії на території Франції та Німеччини. У процесі асиміляції євреїв у німецькому середовищі виникла мова їдиш — результат розвитку німецьких говірок під впливом івриту. Із країн Західної Європи в ХІІІ—XV століттях відбувалася еміграція ашкеназі до Східної Європи: в Польщу, Велике Князівство Литовське та Руське.
У 1910-х роках в будівлі містився також хедер – початкова єврейська релігійна школа. З приходом совєцької влади школу закрили, а іудейська громада поділилася на дві: «Ашкеназим» та «Хейрус». Обидві молитовні закрили 1929 року, потім будинок використовувався як житловий, згодом – фінансово-економічний інститут, ювелірне підприємство. Під час цих перетворень будівля втратила аттик із спареним слуховим вікном.
Андріївська, 2. 1980 рік
Але це була зовсім невеличка втрата, в порівнянні з тим, що 2002 року не стало і самого будинку. «УкрСибБанк» звів нову споруду, в тих же формах, хоча і більшу за попередню – в п'ять поверхів. Дії банку були незаконні: будівля значилася як історична пам'ятка. Вже постфактум, 2010 року, влада виключила будинок з реєстру пам'яток.
Джерела:
- Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання у двадцяти восьми томах. Київ. Кн 1. Ч. 1. А–Л Відповідальний редактор П.Тронько.– К.: Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М.Р. Бажана – 1999 – 584 с.
- Михаил Кальницкий Еврейские адреса Киева – К.: Видавництво «ДУХ І ЛІТЕРА» – 2012 – 175 с.
- ФБ-група " Історична забудова Києва" https://www.facebook.com/groups/394022161876443/permalink/517082539570404/
- Ностальгия. Киев. Прогулка по старому городу https://oldkiev.top/
- ФБ-група " Історична забудова Києва" https://www.facebook.com/groups/394022161876443/permalink/971228237489163/
- Новий звіт пам'яток історії та культури http://new.pamyatky.kiev.ua/
