Позбавлення Геннадія Корбана громадянства стало ефектною крапкою у Спартц-гейті. Спецоперація зі спроби дискредитації керівництва країни під час війни була з вражаючою для організаторів переконливістю відбита президентом. Нинішні виправдання Корбана, апеляції до гуманізму і робота ботів, які масово публікують у Facebook-групах фото Корбана з батьками і підписом «Пятая колонна — те, кто лишает героев права на свой дом» — виглядають жалюгідно. І сам Корбан чомусь вже не пише про зраду в оточенні президента, як він це робив нещодавно, і як за мотивами його з Філатовим тез це невміло робила конгресвумен.
Спартцтивні інтереси заступника голови Офісу
Однак, незважаючи на те, що ложечки знайшлися, осад залишився. І досі немає відповіді на питання, а хто ж був режисером цього спектаклю із вкидом відверто антиукраїнських тез у світовий інформаційний простір – інсинуацій щодо розподілу допомоги і зброї та запитань щодо «співпраці з Росією» керівника ОП? Білий дім від заяв Спартц офіційно відхрестився вустами членкині Демократичної партії, співголови Групи підтримки України в Конгресі США Марсі Каптур.
Особиста ініціатива Спартц? В це не дає повірити повна пасивність Спартц в українському питанні до 24 лютого і відверте плавання в темі конкретних звинувачень, що показали інтерв'ю конгресвумен. Атака трампістів на Байдена? Можливо, але якщо так, то обрали занадто слабкого і маловідомого спікера. Російська спецоперація? Тут співпадають наративи про контрабанду зброї з російською пропагандою. Також не слід забувати про зворушливу історію знайомства конгресвумен із своїм чоловіком у поїзді до Москви. У Спартц там була тітка, а чого туди їхав чоловік – історія замовчує. Але не є секретом, що кожен американець у росії – об'єкт для вербовки.
Втім, значно вірогіднішою виглядає більш приземлена версія. Бритвою Окама у цьому питанні є список контактів Спартц, з якими вона комунікувала, коли була в Україні. Як зазначає політичний оглядач Володимир Бондаренко, дивним чином всі вони пов'язані із заступником голови Офісу президента Кирилом Тимошенком. Зокрема, сам Корбан – друг і партнер батька Кирила – Владлена Тимошенка, у минулому – депутата Дніпропетровської облради, а також директора дніпропетровського торгового центру «Пассаж», пов'язаного з Геннадієм Корбаном і Борисом Філатовим. Голова Запорізької ОВА Олександр Старух також добре знайомий с Кирилом Владленовичем. Про що свідчить хоча б нещодавній скандал, коли запорізькі волонтери та місцева мажоритарниця від «Слуги народу» Юлія Яцик звинуватили Старуха та Тимошенка у «масштабних махінаціях» з гуманітаркою.
І нарешті голова Дніпропетровської ОВА Резніченко. Як кажуть, саме Резніченко привів талановитого піарника Тимошенка з його Goodmedia до Петра Порошенка, і він не підвів: зробив і трансляцію інавгурації, і потім також плідно працював з Ігорем Кононенком та Юрієм Луценком. Ну а у 2020 році Тимошенко, який до того часу вже «піднявся», «підтягнув» Резніченка у крісло голови ОДА.
Але ж це локальні фігури. А для залучення конгресвумен потрібна фігура світового масштабу. Наприклад, така, як американський мільярдер і філантроп Рональд Лаудер. Президент всесвітнього єврейського конгресу, екс-посол США в Австрії і колишній співвласник телеканалу "1+1". А крім того – член Республіканської партії і друг Трампа. Лаудера багато що зв'язує з Україною. Розлого про це міг би розповісти Борис Ложкін, віце-президент Всесвітнього конгресу і партнер Лаудера. Двоюрідний брат голови Дніпропетровської ОВА Резніченка та його колишній роботодавець – як власник медіахолдингу UMH і як голова АП Порошенка. Подейкують, що інтереси Ложкіна і Резниченка як виникли на дорожніх підрядах у Дніпропетровській області за часів Порошенка, так і залишаються дотепер за, так би мовити, патронатом Кирила Тимошенка.
Цікаве питання – чому Тимошенку було варто починати гру проти Єрмака саме зараз, спираючись при цьому на віп-порохоботів та неоднозначних американських лобістів? Може, тому, що від військово-політичних питань заступник голови відсторонений, а повноцінно осідлати вкрай перспективну тему відбудови країни йому не дає статус «другого» в Офісі? А крім того, джерела кажуть, що голова ОП незадоволений програмою з відновлення України "Fast Recovery", вважає її «авантюристичною і порожньою», а діяльність заступника сприймає як безплідний піар.
Хотів сісти на тему відновлення, не дали, тому влаштував маленький переможний заколот?
Активність пана Кирила на цьому полі справді викликає подив. Приблизно з квітня він став таким собі головним обіцятором країни у питанні житла. Чи не кожного тижня він годує українців промовами, коментарями, запевненнями, слайд-шоу, роликами і цифрами, обіцяючи те, що вочевидь не може бути виконане, і не приводячи жодного прагматичного обґрунтування.
Так, 11 квітня в інтерв'ю «Форбс» він заявляє, що вже за три (!) місяці готовий надати переселенцям десятки тисяч квартир з ремонтами і, увага, побутовою технікою! Каже, що нібито у «найближчий місяць держава почне викупати квартири у забудовників і надавати переселенцям» (звісно, цього не сталося). 16 квітня він пообіцяв, що найближчим часом у всіх деокупованих містах розпочнеться відновлення всіх зруйнованих будинків — багатоповерхових та приватних. 23 травня на Північній Салтівці у Харкові він заявив, що визначена територія для будівництва нових будинків (на яку, щоправда, падають снаряди и ракети). 29 квітня Тимошенко знову обіцяє надати 53 000 квартир для 186 000 внутрішньо переміщених осіб цього року. І так далі, не будемо втомлювати читачів.
А 3 травня Тимошенко презентував проект «Довідника з відбудови міст„, який намалював українцям «типове місто майбутнього», в кому вони будуть жити мало не завтра – з таким рівнем комфорту, що Прага з Брюсселем відпочивають, створюючи таким чином величезні і при тому хибні очікування в українців.
А тепер повертаємося у реальність. Головним реальним здобутком пана Тимошенка за весь цей час стало заселення переселенців у залізничні вагони в Ірпені. Називається цей проект «Залізне містечко» — 5 вагонів на 100 людей. Щоб мешканців, які живуть на рельсах, не подавило потягами, які йдуть поруч, «містечко» обгородили забором.
І от нещодавно Кирило Тимошенко презентував план відновлення держави під назвою Fast Recovery. Лише за півроку і 17,4 млрд доларів пан Тимошенко обіцяє відновити понад 4,5 тисячі частково зруйнованих багатоповерхівок та розпочати будівництво близько 2 тисяч повністю зруйнованих, відновити майже всі 17 тисяч приватних будинків чи побудувати понад 12 тисяч нових. Для розуміння: у благополучному 2019, до «ковіду» та війни, в Україні було здано в експлуатацію 775 багатоквартирних будинків. Тобто, у 2,5 рази менше, ніж Тимошенко обіцяє закласти за півроку в умовах війни. Питання без відповідей — де взяти таку кількість матеріалів, робітників? Як саме планується «відновити» житло — так, як в «довіднику?». Звідки ці цифри — 17 млрд доларів, хоча не вказана ні площа житла, яке мають відновити, ні хоча б основні роботи, що планується проводити?
Сьогодні вкрай важливо, щоб Україна не дискредитувала себе в очах наших західних партнерів, від яких залежить кількість, якість та швидкість допомоги, подібними «планами» без авторів, кошторису, законодавчої бази. Тож можливе незадоволення і навіть роздратування голови Офісу цим «планом» можна зрозуміти. Бо такий «план» підставляє весь Офіс, президента і країну. Викликає недовіру з боку Заходу. Але замість прагматичного підходу, залучення найкращих українських та закордонних фінансистів, юристів та архітекторів (замість піарників) і розробки спільного із західними донорами плану, хтось вирішив зіграти ва-банк і підім'яти під себе «центри прийняття рішень». Запасаємося поп-корном і спостерігаємо – чи прилетіть тепер по самому «хтось». Судячи з прецеденту Корбана – снаряди лягають дуже близько.
