Ветеран АТО Юрій та волонтерка Марія Яремови змогли конвертувати власні мрії в успішний родинний бізнес та можуть зрозуміло пояснити, з чого починати процес перетворення бажань на власну справу.

006.jpg

Юрій, який з дитинства любить книжки і довго працював у поліграфії, мріяв відкрити книжковий магазин. Його дружина Марія, яка давно захоплюється створенням різноманітних смаколиків, мріяла створити місце, де вона б могла тішити ними людей.

Симбіоз цих мрій дав підґрунтя для сімейного кафе «На підвіконні„, який родина Яремових відкрила в кінці літа. Спочатку вони планували відкрити таки книжковий магазин, потім – доєднатись до якоїсь з наявних франшиз. Однак, все ж вирішили розпочати все «з нуля». Точніше – з двох кавомолок, які купили на перший отриманий грант.

18378960_1355987621115499_1265839076_o.jpg

«Спочатку хотіли відкрити книжковий магазин. „Моя книжкова полиця“ виставила в Києві франшизу, вони хотіли розвиватись, я думав до неї доєднатись. Але я подумав, що франшиза – то буде не зовсім те, чого хочеться. Тому вирішили спробувати самі. Ми знали, що будемо робити свою випічку. Ми знали, що мають бути книжки. Ми знали, що має бути кава. Отак ми поєднали свої мрії. Я про цю справу взагалі нічого не знав. Це була чиста авантюра», – розповідає Юрій.

Але авантюра вдалась. Зараз їхнє сімейне кафе – один з найзатишніших закладів, які відкрились на лівому березі Києва після карантину. Там можна випити смачної кави, поласувати смачнющими авторськими десертами, які Марія щодня готує власноруч, і почитати цікаві книги.

До кав'ярні «На підвіконні» можна приходити із дітьми, для яких обладнано спеціальний дитячий куточок, і з собаками. Книги можна і почитати, і купити, і обміняти – у кафе є спеціальна поличка під буккросинг. Література – лише україномовна. «Ідея була така, аби люди більше читали – ти ж не маєш обов'язково купляти книгу і носити її з собою. Ти можеш просто прийти і почитати її тут. Мрію, щоби всі полиці були заставлені книгами, щоби полиць було багато», – каже Марія.

На прикладі їхньої історії можна відтворити алгоритм відкриття сімейної справи, який може стати у нагоді тим ветеранам, які замислюються про відкриття власного закладу.

dali5.jpg

Крок 1

Потрібно зрозуміти, чим хочеться займатись. Власний бізнес – це набагато більше, ніж просто робота, він займатиме значну частину життя. Особливо коли йдеться про бізнес сімейний. Якщо бізнес починається у тій сфері, де власник не почуває себе комфортно, то шанси на успіх стрімко зменшуються.

«Зрозуміти, яку справу починати, дуже легко. Можливо, у когось є якась дитяча мрія. Можливо хтось до армії працював із тим, що би хотілось продовжувати робити. Можливо, в армії хтось зрозумів, що хоче займатись чимось конкретним. Треба відчути, у чому тобі буде комфортно. Немає сенсу кидати роботу із стабільною зарплатою, і починати те, в чому тобі погано», – пояснює Юрій.

Він окремо наголошує: якщо перед засновником стоїть мета виключно заробити гроші, то із нею бізнес краще не починати. Свою справу треба любити і вкладати у неї багато ресурсів. Гроші та прибуток – це результат тривалої роботи.

«Якщо є страх перед відкриттям власної справи, потрібно просто змиритись із цим страхом і робити щось через нього. Бо насправді є всього два варіанти розвитку подій: або щось з того вийде, або не вийде нічого. Але якщо не спробувати – то нічого не вийде точно», – додає Марія.

05.jpg

Крок 2

Знайти гроші. Бізнес без грошей неможливий.

Де брати гроші? Можна шукати державної підтримки або звертатися за підтримкою до ветеранських організацій. Можна шукати гранти, які міжнародні організації надають цілеспрямовано на розвиток ветеранського бізнесу. Можна писати пропозиції для інвесторів.

«Я у бізнес вклав всі гроші, які отримав як компенсацію за поранення. Ми намагалися залучити знайомих у ролі інвесторів. Але людина, яка вкладає гроші у бізнес, має власні думки щодо того, як бізнес повинен працювати. Просто так дати гроші, аби ми робили, що нам собі хочеться, із вірою, що з того щось вийде, ніхто не буде. Зрештою, гроші не взяли. З друзями вести бізнес не варто – можна втратити і бізнес, і друзів. Рано чи пізно наступить момент, коли хтось захоче стати головнішим, і все посипеться. Вирішили, що якщо буде зовсім скрутно – краще кредит візьмемо», – пояснює Юра.

LPK01691.jpg

Крок 3

Вивчати ринок та нюанси справи. Насправді це потрібно робити паралельно із пошуком грошей.

За словами Юрія, він прослухав два курси, які допомогли зорієнтуватись у загальних правилах роботи. Перший – організовані волонтерами лекції для ветеранів, які допомогли створити уявлення про бізнес. Другий – курс бариста для бізнесу, який допоміг зрозуміти загальні правила роботи кав'ярень: як варити каву, як правильно знайти місце, де має бути заклад, нюанси, які варто враховувати при плануванні.

Решта інформації – спілкування зі спеціалістами у всіх його формах. Від пошуку інформації на спеціалізованих форумах та у закритих групах в соцмережах до особистих консультацій фахівців тієї чи іншої галузі.

«Треба звертатись до спеціалістів. Завжди. Навіть якщо здається, що щось можеш зробити сам. Якщо ти початківець – самостійно розібратись із бухгалтерією, наприклад, буде важко. Краще знайти того, хто пояснить, як платити податки і що там до чого. Те саме стосується всіляких дозволів і норм, за якими мають працювати заклади харчування – краще проконсультуватись, щоб потім уникнути штрафів. Не потрібно боятись запитувати чи поставити дурне питання. На самому початку роботи дурним будеш виглядати у будь-якому випадку. Тільки якщо порадишся зі спеціалістами – це буде безкоштовно. Якщо ні – за гроші», – пояснює він.

Особливу увагу потрібно звертати на техніку та уважно вивчати її характеристики. «Перш ніж купляти техніку, потрібно зрозуміти, яка техніка буває і як нею правильно користуватись. Устаткування, яке не потребує окремих технологічних пояснень, типу стелажів, можна брати і вживане. Але техніку, якщо є можливість, краще купувати нову. Наприклад, я купила б/у-шну піч, до якої в комплекті вже не йшло інструкції чи пояснень. Піч прикольна. Але перші дні просто бездумно тикала у кнопки, аби зрозуміти, що там до чого. Зараз, наприклад, коли закінчується період випічки, вона починає страшно пищати. Мене це дуже дратує. Але я банально не знаю, як це вимкнути», – каже Марія.

124904984_649127539099975_95840839161704016_n.jpg

Крок 4

Знайти приміщення.

«На підвіконні» відкрилося саме у тому місці, де його найбільше бракувало: біля прохідного перехрестя у людному районі. Де вкрай бракує затишного закладу, у якому можна випити чашку кави із друзями чи партнерами або трохи попрацювати.

При чому місце знайшли випадково – приїхали дивитись одне приміщення, а обрали сусіднє. Все – через величезні вікна.

«Ми почали шукати приміщення. Шукали дуже довго. Це було ще до карантину. А потім Юра проходив повз це місце, побачив оголошення, і стало ясно, що це вже дуже схоже на те, що ми хотіли. Я від самого початку мріяла, щоби у нас було місце із великими підвіконнями, де можна сидіти, пити каву-какаву, і втикати то у книжку, то у вікно. Тут місце, де це все запросто можна реалізувати. У нас навіть назва для кафе одна і та сама виникла одночасно», – розказує Марія.

«Після того, як ми вибрали приміщення, ми почали робити ремонт. Із дизайном нам допомогли: ми найняли дизайнерку, яка візуалізувала все, чого нам би хотілось. Фарбували все самостійно. Меблі з дерева нам робили знайомі ветерани з 25-го батальйону „Київська Русь“ та полку „Азов“. Брат мій допомагав робити ремонт. Дуже багато допомогли зробити знайомі та рідні», – додає Юрій

Під час вибору місця, крім інтер'єних особливостей приміщення, потрібно також звертати увагу на технічні характеристики, на які можна не звернути увагу через брак досвіду: потужність електроенергії, вентиляція чи можливість її встановити, сусіди, особливості викидання сміття. «Потрібно вивчати навіть такі нюанси, наприклад, як можливість зробити другий вихід чи другий туалет для персоналу. Мало побачити просто красиву вітрину. Потрібно вдивитись у деталі, особливо якщо плануєте відкривати заклад у житловому будинку», – каже Юрій.

LPK01579.jpg

Крок 5

Сформувати команду.

Обираючи людей, які будуть із вами працювати, потрібно пам'ятати про специфіку роботи у сфері обслуговування. «Кав'ярня вимагає тяги до спілкування і готовності посміхатись клієнтам, навіть коли цього не хочеться», – каже Юрій.

При цьому, за словами Марії, важливо, щоби команда розуміла атмосферу закладу та підтримувала її. Тому що атмосфера – це важливо. «Я коли виходжу іноді з кухні, і дивлюсь, як тут сидять люди, як вони читають книги, п'ють каву, неймовірно тішусь, що вони роблять саме те, що я хотіла їм запропонувати. Ми через них отримуємо оце втілення власних мрій», – каже вона.

Адреса кафе:
Київ, бульвар Праці, 7 (ст.м. Дарниця)

Текст: Євгенія Мазур,
спеціально для «Без Броні: єдина база ініціатив для ветеранів»