Дискримінація. Це прикре явище звичне на українському ринку праці. Одна з причин невмотивованих відмов роботодавців — військовий досвід. Безліч пошукачів роботи, учасників АТО/ООС, після повернення до мирного життя воліють навіть не вказувати цей період у резюме, лишаючи замість нього прогалину. Адже вважають: запрошень на співбесіди значно менше через упередження, і розказати про свій досвід та мотивацію особисто не буде шансів.
Як правильно поводитися на співбесіді та реагувати на можливі упередження з боку працедавців? Озброїти ветеранів аргументами допомогли експерти.
Упередження № 1. Військовий досвід нерелевантний для цивільної роботи
«Звичайно, така думка необґрунтована. Навпаки, на військовій службі кандидат може розвинути навички, надзвичайно цінні в бізнесі, — впевнена рекрутерка Ольга Діденко. — Наприклад, командна робота: „прокачати“ ці скіли так, як в умовах бойових дій, неможливо ніде, адже там загострена необхідність вчитися довіряти одне одному, незважаючи та різний досвід та характер». А також аналітичні здібності, комунікаційні навички, координацію, планування, здатність швидко приймати рішення в стресових ситуаціях, наполегливість, дисципліну тощо.
«Головне — перекласти військовий досвід на цивільну мову, — наголошує консультантка з пошуку роботи Veteran Hub Анастасія Заєць. — Зробити акцент на тих обов'язках під час військової служби, які знадобляться на конкретній позиції в компанії». Наприклад, командир відділення по суті є менеджером із надзвичайно цінним досвідом. Проте це зрозуміло не всім рекрутерам, отже, свої функції варто докладно описати (і в резюме, і на співбесіді): управління командою (постановка та контроль виконання завдань, безпека, підготовка, навчання та мотивація колективу), відповідальність за технічний стан бойових машин (та матеріальна відповідальність за них), оформлення документів тощо. Все це — щоденні обов'язки бізнес-управлінця.
«Найкращий спосіб довести, що маєш корисні для певної роботи навички — продемонструвати їх на практиці. Тому можна першим запропонувати роботодавцю не на словах, а на ділі перевірити себе», — вважає фахівець із переговорів, бізнес-консультант Олександр Сударкін. До того ж для представників усіх професій надважлива здатність опановувати нові знання та вміння. «Важливо показати працедавцю, що ви маєте активну позицію, — акцентує експерт. — Тобто не просто „дозволите себе навчати“, а прагнете розвиватися та докладати зусиль для того, щоб бути успішним у бажаній роботі».
Упередження № 2. Психологічні проблеми
За відгуками ветеранів, це рідко озвучується прямо, проте роботодавці вагаються щодо працевлаштування учасників бойових дій саме через це: вважають, що військовий досвід гарантує психологічні проблеми. «А в кого з нас, незважаючи на професію, їх немає? — посміхається Ольга Діденко. — Так, стреси, які переживає людина на війні, значно серйозніші, ніж ті, які ми маємо на робочому місці. Але це не привід „клеймувати“ кандидата». Рекрутерка впевнена: якщо людина змогла адаптуватися в строкатому колективі бойових побратимів, то звикнути до людей у цивільній компанії буде набагато простіше.
«Варто пам'ятати, що люди реагують насамперед не на те, що каже співрозмовник, а на те, як він поводиться, — зауважує Олександр Сударкін. — Отже, саме ваша поведінка має свідчити, що ви — в порядку: спокійні та впевнені, а ваш досвід — це дійсно ваша перевага». Невербальні прояви врівноваженого стану — це розправлені плечі, прямий погляд, спокійна реакція навіть на ті питання, які є або здаються некоректними.
Так, на співбесіді можна почути неетичні питання, які можуть викликати негативні реакції. В такому разі експерт із переговорів рекомендує питання, яке ви чуєте, «конвертувати» подумки в більш доречне, зважаючи на те, що саме хоче дізнатися працедавець. Наприклад, питання «А чи немає у вас психологічних проблем?» можна перекласти так: «Якщо ми довіримо вам важливу роботу — чи не скажете ви щось на кшталт „Що ви від мене хочете, я ж був на війні“, чи не підведете нас?» І відповідати саме на це: «Я знаю, що таке відповідальність, вмію якісно виконувати роботу, і запевняю — ви можете на мене покластися».
Також несподівані питання можуть бути елементом так званої стресової співбесіди — працедавець перевіряє здатність кандидата працювати в напружених умовах та тримати себе в руках при роботі зі «складними» клієнтами.
Упередження № 3. Після армії — тільки в силові структури
У певних галузях військовий досвід є беззаперечною перевагою (наприклад, у силових та охоронних структурах). Проте що робити учасникам АТО/ООС, які мають інші професійні амбіції? Сміливо шукати можливості. «Давати рекомендації щодо того, де кандидату краще шукати роботу, доречно тільки за запитом, кар'єрним консультантам, коли виявлені потреби, сильні сторони людини та є розуміння, що саме робота в силових структурах ідеально підійде за профілем, приноситиме задоволення й користь, — вважає Ольга Діденко. — В іншому разі будь-який кандидат має право самостійно обирати, де шукати роботу».
«Якщо чуєте таке упередження, ваш аргумент — „Я хочу займатися тим, що мені подобається, а не тим, що я вмію“. Адже ви вже виконали свій військовий обов'язок і наразі прийняли усвідомлене рішення розпочати новий шлях», — відзначає Олександр Сударкін. Поясніть, чому вас цікавить саме ця робота — пекти круасани, варити каву чи писати код, і що ви готові вчитися (або навіть уже встигли опанувати ази — подивитися відеоуроки, пройти курси тощо).
Упередження № 4. Зловживання статусом та пільгами
«Камон, невже хтось вірить, що люди йдуть на війну, щоб згодом зловживати пільгами? — емоційно реагує рекрутерка Ольга Діденко на досвід працевлаштування деяких ветеранів. — Люди, які захищали державу та її суверенітет, завдяки яким ми можемо жити, працювати та відпочивати під мирним небом, — цілком та повністю заслуговують на повагу та пільги. Але зловживати ними?..»
Учасники бойових дій мають низку пільг на роботі: використання чергової щорічної відпустки у зручний час, отримання до 14 додаткових днів оплачуваної відпустки, переважне право на залишення на роботі при скороченні чи реорганізації підприємства. «Є сенс озвучити потенційному роботодавцю, що ви знаєте свої права — отримуєте їх від держави у відповідь на те, що захищали її. Проте на роботі ви плануєте виконувати поставлені завдання та досягати результатів нарівні з усіма в команді — незважаючи на те, чи є в колег посвідчення учасників бойових дій», — відзначає Олександр Сударкін.
Варто зауважити, що різновид таких побоювань з боку роботодавців є й у ветеранському бізнесі, коли «статус побратима» стає приводом, аби порушувати дисципліну чи не виконувати професійні обов'язки. «Насправді ж „свій“ — це все-таки про інше: не індульгенція, а кредит довіри та відповідальність. Саме така позиція є конструктивною», — вважає фахівець із переговорів.
Упередження № 5. Проблеми зі здоров'ям, отримані на війні, заважатимуть працювати
На жаль, в Україні інвалідність та наслідки травм ускладнюють пошуки роботи в рази. «Щиро сподіваюся, що наші роботодавці все частіше уникатимуть дискримінації та практикуватимуть етичне спілкування з кандидатами (не тільки колишніми військовослужбовцями)», — коментує рекрутерка Ольга Діденко. Проте й історії успіху є. Так, Анастасія Заєць пригадує кейс із практики Veteran Hub, коли за консультацією звернувся ветеран із другою групою інвалідності. «Кандидат мав великий досвід у галузі продажів та відмінні комунікаційні навички, однак не міг знайти роботу в бізнесі протягом тривалого часу, — розповідає консультантка. — Проте сильна мотивація допомогла йому все-таки знайти себе в соціальній сфері — проекті з підтримки ветеранів, де він зміг і застосовувати свої навички, і приносити соціальну користь».
Упередження № 6. Зарахування в штат «на папері»
Компанії, у штаті яких працює понад 20 осіб, мають дотримуватися квоти з працевлаштування певних категорій, зокрема — інвалідів та учасників бойових дій. Проте багатьом роботодавцям здається простішим робити це формально, ніж перейматися інтеграцією людей із різним досвідом та можливостями в колектив.
А якщо пошукач не хоче просто перекладати папірці чи формально «рахуватися» на роботі? «Все просто. Якщо такий формат вас не цікавить, варто пояснити, що ви маєте за мету інше: хочете докладати зусиль, вирішувати проблеми та досягати результатів, і готові довести це на практиці під час випробування», — коментує Олександр Сударкін.
Упередження № 7. Негативний досвід співпраці з ветеранами
«Це аргумент у стилі „Сергію, ми не запросимо вас на роботу, адже колись взяли на роботу вашого тезку, а він погано себе проявив, — іронізує Ольга Діденко. — Адекватний рекрутер, HR, керівник знає, що люди різні, і не можна всіх оцінювати за одним критерієм, у нашому випадку — військовим досвідом. Обирати потрібно за навичками, вміннями, мотивацією, а не за званням, гороскопом чи розміром ноги“.
За словами Олександра Сударкіна, тут важливо показати роботодавцю, що ви не очікуєте на пропозицію роботи просто тому, що маєте статус ветерана. „Зауважте, що ви готові пройти об'єктивне оцінювання та випробування на рівних з усіма іншими кандидатами, з військовим досвідом або без нього“, — радить експерт.
„Пошукачам із військовим досвідом варто керуватися простою думкою: ветеран — це статус, дуже почесний, проте це все-таки не професія. Тому часто треба докласти додаткових зусиль — наприклад, отримати потрібні для цивільної роботи навички“, — зазначає Олександр Сударкін. На думку експерта, проблема в тому, що зазвичай представники роботодавців не розуміють, через які випробування пройшли військові. А відтак можуть ставити некоректні й навіть болючі питання. Тож що робити — грюкнути дверима чи глибоко вдихнути та спокійно пояснити свою позицію? Вибір — за кожним, і залежить, зокрема, від того, наскільки бажаною є вакансія, що розглядається. Часто стриматися, а потім на практиці довести власним прикладом, що упередження не мають сенсу — найліпший варіант.
Досить часто пошук „роботи мрії“ — це тривала „операція“, яка потребує терпіння, але успішних кейсів багато. „Наприклад, ми працювали з ветераном, який мав дві вищі медичні освіти, великий профільний досвід, знав кілька мов. Роботу шукав у специфічній галузі — клінічних досліджень, і саме в Україні (хоча мав пропозиції з-за кордону), — згадує Анастасія Заєць. — Він пройшов близько 60 співбесід, проте знайшов саме те, що шукав: високооплачувану роботу в бажаній сфері“.
Ольга Діденко має в досвіді успішний випадок працевлаштування ветерана на позицію продакт-менеджера в IT-компанії. Кандидат мав профільний досвід, проте в резюме рекрутерка помітила прогалину. Вже на співбесіді виявилося, що пошукач — учасник бойових дій, зокрема боїв у Донецькому аеропорту. „Мені достатньо було просто з'ясувати цей факт, щоб пояснити пробіл у досвіді. А розпитувати деталі я, звичайно, не стала — адже очевидно, наскільки важкі ці спогади. Просто неупереджено оцінювала кандидата на позицію. Найм виявився цілком успішним“. У експертки були й інші інтерв'ю з кандидатами-ветеранами, які мали досвід в IT й бажали повернутися в професію або тільки розпочинали кар'єру. І перераховані упередження, за її словами, жодного разу не підтвердилися.
Загалом рекрутерка вважає, що коли кандидату — учаснику АТО/ООС — відмовили в працевлаштуванні з перерахованих причин, можливо, йому навіть пощастило. „Якщо до підбору кадрів використовують такий інфантильний підхід, скоріш за все, там такий самий стиль керівництва та прийняття важливих рішень“, — зауважує експертка.
Текст: Катерина Маєвська, спеціально для „Без Броні – єдина база ініціатив для ветеранів"
