Є така книжка американського письменника Джона Стейнбека, така до речі невесела книжка, в якій достатньо розлого, але відверто розповідається про поневіряння простих чуваків з простого північно-американського народу. Деякі критики навіть вказують, що книжка є алюзією на глибинну силу маси людей, які постійно втрачають надію чи мету життя. Миші – мишами, а люди – людьми. Ось так.

Але в наших реаліях єдина алюзія, що прямо відображує напрям ходу думок окремого прошарку суспільства, є приказка про котів. Кажуть, що коли коту робити нічого, він наводить гігієнічний лад у своїх зовнішніх статевих органах. Мудра така тварина, навіть містична. Знає сенс життя, тут нема куди правди діти. Мабуть, у стародавньому Єгипті, як колисці людської цивілізації, котів вважали за сакральне створіння.

І от хочеться донести цю містичну котячу мудрість до окремих письменників сучасності. Мабуть, їм реально нема чим зайнятися. Проблеми розбудови держави і важливих її інституцій не їпуть аж ніяк. А от жаба, сука, душить. Ну, може придушує.

Є у нас низка типу чесних дописувачів (із пулу свідків особистих перемог та величі вже трохи підзабутого сивочолого гетьмана), які ніяк за три роки не сприймають того факта, що час пафосних (навіть пламєнних) рєчєй вже минув. Тепер хочуть оцінювати за результати,  а не за відвертий іздьож.

Я би не звернув уваги на цей пам'ятник політичній недалекоглядності, але. Але відверті д**обки з теми грошей вже реально за**ли.

Колись відомий у вузьких колах пан Бірюков зажадав справедливості. Прямо на фейсбуці зажадав (посиланнячко ось). Не знаю, на кого розрахований його допис, проте складається враження про невимовну тугу автора за минулими часами, коли і в телевізор кликали, і в загранічниє турне відряджали, і інші відомі й невідомі нам плюшки падали. А зараз тільки й залишається, що заглядати в ….. іншим. Життя бентежне і непередбачуване.

Правда і тут монетка має дві сторони. На аверсі скоріш за все банальна заздрість та незнання бюджетних нюансів, на реверсі блакитна мрія про тріумфальне повернення пана Юрія з усією гопкопманією до телевізора (хоча той самий телевізор нам підказує, що і пан Юрій сотоваріщі іноді дають в штангу. Ось тут є посилання на нєпоняткі із армійцями (погорячілся, биваєт), шахєр махєр в партії. Інше не шукав, але телевізор все пам'ятає. Бач, армія не така, гетьмана послали в ліс. А от про гімно у вигляді міномету Молот чомусь не згадав, і про інші зальоти в оборонці і модернізації війська.  

І от на початку 2022 року знову йому армія не така. Бач, здалося, що тут отримують шалені гроші. Суми вражають. Хоча пан Юрій чомусь постидався порівняти рівень цієї зепе із, наприклад, розміром зепе  в Укрпошті чи залізниці. Або нагадати суспільству, що (хай би яке не було керівництво обороною) саме зараз відбулося значне переозброєння зарубіжними зразками. Щось я не пригадаю за період з 2015 по 2019 роки прибуття в Україну сотень тон сучасного озброєння, у тому числі критично значущих ПЗРК, хай і доведених поляками до розуму радянських зразків, окрім натужних речей в телевізорі.

До того ж, вдається взнаки підозріло слабке знання законодавства про те, якими механізмами користується держава для оплати праці політичного керівництва (а керівництво МОУ і є політичним керівництвом, відкрию таємницю пану Юрію) в державній системі управління. При нагоді раджу ознайомитися із порядком нарахування зепе всім!!!!! міністрам та їх заступникам.

Ось якось так. Кіт їм в поміч.