Наше сьогодення являє собою примхливе сплетіння генів різних народів та історичних традицій. От і пияцтво, яке прийшло до нас з Московії, закріпилося міцно у свідомості й підсвідомості багатьох співвітчизників. Цю звичку ми полюбляємо у тісному поєднанні із римською традицією тостування та биття посудом (кажуть, що це пішло з язичництва, коли стукання посудом відганяло злих духів). Тільки от у нас це все гіперболізувалося і дзвін скляних чи пластикових сканчиків лишень притягує дух алкоголізму. А у цьому стані можна наробити багато чого не зовсім хорошого.
А саме ото «алаверди» окремі інтелектуальні поціновувачі спирту обов'язково мають виголосити, аби скорегувати шлях думок та конкретизувати ступінь приходу духу алкоголізму.
Так от, і я маю своє алаверди перед цим, як хильнемо чи то за здоров'я Дяді Сема, чи то за найшвидше сконання Лішнєхромосом Ленда, чи то за усі солодкі й гіркі тости, що звучать останнім часом.
Бо, дійсно, без літрухи чогось 40-50 градусного розібратися ніяк не виходить. З одних прасок ллється у вуха що, «всьо, ****здець, ми точно знаємо, що танкові колони маршем будуть у Києві, Харкові, Чернігові. Десанти такі у в Одесі та Херсоні. Маріуполь зустрічає кацапів квітами. А у всьому винуваті очільники держави». То хєрня, що у хворобливих мізках не вміщується концепція того, що ми всі і є очільниками та самі відповідальні за свою долю.
Інші праски розриваються у радісних реляціях на теми «от усьо за нас Дядя Сем порішає, а ми з нашим савєцькім світосприйняттям отримаємо офігєнні зарплати й безкоштовні квартири у новобудовах мінімум бізнес-класу».
Зрештою, і ті, і ті, і ті, що в думках уже живуть у нью есесесері, почали потихеньку бухати за сбичу мєчт (не паплюжачи традицію про третій, п'ятий, сьомий та двадцять перший тости).
Так от оцим всім поціновувачам тостів хочу вставити маленьке алаверди, від інтелектуального поціновувача (можете починати кидати в мене шматки коричневої субстанції. До речі – інтелектуальний, бо усяко шукаю у собі зародки інтелекту…..) виключно міцних напоїв.
Рос. – харе п****ть. Бо ви вже всі реально заї***ли. Якщо ворог на порозі – треба гуртуватись та об'єднуватись. А не фонтаніровать міслями по тємє. От остання новина, що американці вирішили дипломатів забрати з вулиці Танкової. Уявляю, що зараз почнеться. В прямому та непрямому сенсі почнуть зливати воду, насамперед ті, хто більше за всіх знається на всьому. А задайте самі собі питання – що в вашому житті змінилося, окрім паніки? Чи ви хочете щоби всі теж панікували. Бо хто не панікує – той зрадник?
А може треба вислухати альтернативну думку. Від не менш авторитетних дописувачів: Олега Покальчука, Ігоря Ейдмана, Мартіна Бреста, Віталія Портникова, Олексія Копитька.
Та не розколювати і так нестійке суспільство на свідків «НАТО-без-зусиль» та «от тєпєрь точно нападьот».
P.S. «Західна» допомога надійшла не прям от так несподівано. Знаючи бюрократичні механізми у провідних країнах – можна сказати, що це результат наполегливої роботи не одного дня отих самих «винуватих очільників». Союзники побачили у нас зародки здатності до серйозного протистояння та волю до перемоги, стану може і не всіх, але окремих міцних суспільних інституцій (армії, патріотичної спільноти, волонтерського руху та інших). І тому велике прохання до усіх свідків паніки – панікуйте собі тихенько під ковдрою.
