Коли торік 18 лютого нас привезли в лікарню, туди завалились згодом троє чоловіків. Причому двоє явно були на підпитку. А один, попри чергу до лікаря, ходив по коридору і горлопанив, що його друга мають обстежити поза чергою. Коли лікар спитав, з якого це дива, невідомий дістав з кишені якусь подобу документу і з пихою вимовив – я з сотні самооборони, бачите посвідчення? «Хоч від Папи Римського», — завершив лікар.

Про що це я. Я ніколи не був в АТО зі зброєю в руках. Не захищав Батьківщину в окопах і тому з повагою ставлюсь до тих, хто зараз там перебуває. Вони — справжні Герої. Так, саме вони. Ті, що захищають Батьківщину, а не ті, що потім виправдовують «служінням в АТО» всі свої дії і всі свої грішки.

Служба в АТО — це не індульгенція на свавілля. Це не карт-бланш на вседозволеність. Це хибна і потворна думка вважати, що якщо людина боролась на Сході з автоматом, вона тепер ногами може відкривати всі двері. Служба в АТО — це не право бути Богом.

Ви колись чули, щоб родичі загиблих на Майдані вимагали собі більших преференцій? Більших прав? Більших можливостей? Ви колись чули, щоб поліцейські казали – ми вилучили пістолет, він трофейний – а значить наш. Ми знайшли наркотики самі, а значить вони наші. Вам не здається це ідіотизмом? То чому як тільки починають критикувати ПС, ви одразу кричите: «Вони воювали на Сході – їм можна?».

Солдати на Сході воюють з «гіві», «мотороллою» та іншою нечистю не для того, щоб ми тут в тилу створювали ще більших бандитів. А крутити після «референдуму» на майдані фільм про бійців ПС на сході — «Добровольці Божої Чоти» — це впасти нижче плінтусу. Бо це знову прикривати свої грішки і контрабандні розбірки заслугами хлопців на передовій.

Скажіть, будь ласка, за останній рік ви чули про якісь досягнення саме ПОЛІТИЧНОГО крила ПС? Законнодавчі ініціативи? Пропозиції? Реформи? Ну авжеж окрім того, як спалювати геїв на вогнищах і «служити Христу». На місцеві вибори ПС не йде, не тому що не згодний з чинною політикою, а тому що запропонувати нема чого. Ну не можуть хлопці сидіти в райрадах і міськрадах. Нудно це для них.

ПС бездарний в плані цивілізованого будівництва країни. І це треба визнавати. Чому у подекуди показного Саакашвілі в Одесі за останній місяць більше досягнень і прихильників у світі, ніж у ПС? Чому американці бігають з грошима за Мішею з впевненістю у його можливостях? Чому у іншого грузина в ГПУ, Сакверелідзе, вдається запроваджувати зміни? Не легко, авжеж, проте вдається. «Бо вони мають владу», — скажете ви. Так а чому хлопці з Політичного крила ПС не подались до нової поліції? До нових посад в ГПУ? До Антикорупційного Бюро? Що їм заважає змінювати і покращувати країну законним шляхом, без гранотометів?

Країна не будується автоматними і гранотометними вистрілами. Захищати країну – то так. Але не будувати. Для цього потрібна кропітка робота. Така, що її роблять громадські організації, активісти, NGO.

Але ж для ПС це так нудно і так важко, коли в голові одні геї і зрада, зрада, зрада. Саме тому для ПС легше революції проголошувати, зі зброєю бігати по лісах і горах. Ніж робити щось дійсно на користь країни.

Нинішню владу жодним чином не виправдовую. Проте знаю, що вона піде і на місце її прийдуть молоді реформатори. В них я вірю. У бряцання зброєю в мирних містах і показушні ігри в патріотів – ні.