Історія має дивну властивість повторюватися. Не буквально, а у вигляді схожих подій, схожих конфліктів між тими, хто бачить майбутнє, і тими, хто покладається на перевірені часом підходи.
У 1930-х роках одним із головних прихильників технологічного переозброєння Червоної армії був маршал Михайло Тухачевський. Він підтримував розвиток танкових військ, авіації, реактивного озброєння та концепції глибоких операцій. Саме за його підтримки розвивалися роботи, які згодом привели до створення реактивної артилерії, відомої всьому світу як «Катюша».
Після призначення на високі командні посади Тухачевський активно підтримував розвиток нових видів озброєння, зокрема реактивної техніки. За його підтримки в 1928–1933 роках фінансувалися роботи Газодинамічної лабораторії (ГДЛ) з вивчення реактивного руху. У 1933 році ці проведено реорганізацію в Реактивний науково-дослідний інститут, де були створені реактивні снаряди РС-82 і РС-132 — безпосередні попередники боєприпасів для установки БМ-13 («Катюша"). Одним із провідних конструкторів реактивних боєприпасів був Георгій Лангемак (етнічний німець родом зі Старобільська Харківської області). Під час великого терору у 1937 році (під час якого репресували Тухачевського) в НДІ, по суті створеному ним, проведені сталінські "чистки", в результаті яких Лангемака та багатьох інших заарештували за сфабрикованими звинуваченнями в участі в "антирадянській організації". У січні 1938 року Лангемака розстріляли, у 1955 році його було посмертно реабілітовано. Попри репресії проти керівництва інституту, роботи над реактивною артилерією не припинилися, було завершено створення бойової машини БМ-13, яка отримала неофіційну назву "Катюша" і стала одним із найвідоміших зразків радянського озброєння Другої світової війни.
Так до чого я…
Водночас маршал Семен Будьонний залишався представником старої кавалерійської школи, яка значно обережніше ставилася до радикальної механізації війська (а якщо конкретніше – він вважав що танки не можуть повністю замінити кінну кавалерію і вона ще довго залишатиметься важливою). І Будьонний користувався більшою прихильністю від керівництва СРСР.
Хоча доказів існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між суперечкою з Будьонним про танки та репресіями проти Тухачевського по суті і нема, сам конфлікт між прихильниками військових інновацій і традиційних підходів справді існував.
Сьогодні Україна переживає власну технологічну революцію. Безпілотні системи, цифрове управління бойовими операціями, автоматизація та нові принципи ведення бойових дій дедалі більше визначають ситуацію на фронті. Не останню роль грає модернізація і прозорість закупівель для фронту. Саме українські дрони багаторазово довели свою ефективність, завдаючи противнику втрат, які ще кілька років тому здавалися неможливими. РФ продовжує значною мірою спиратися на масоване застосування бронетехніки, артилерії та піхоти, хоча і застосовує ті ж самі технології ведення війни що і Україна, тоді як сучасне поле бою дедалі більше винагороджує швидкість, інформацію і технології. Однак знову не про це. А про те що в нас залишаються прихильники м`ясних штурмів та використання кавалерії замість танків.
На цьому тлі повідомлення про розбіжності між екс-міністром оборони Михайлом Федоровим та частиною військового командування, зокрема головнокомандувачем Олександром Сирським, виглядають як прояв ширшої дискусії про майбутнє української армії. Якщо ці оцінки відповідають дійсності, то йдеться не лише про кадровий конфлікт, а про зіткнення двох підходів до розвитку війська: традиційного та технологічного.
Окремо в інформаційному просторі лунають серйозні звинувачення щодо діяльності окремих військових підрозділів, зокрема критика умов утримання військовослужбовців. Якщо такі твердження будуть підтверджені результатами офіційних розслідувань і матимуть правові наслідки, це може стати підставою для кадрових рішень щодо відповідальних посадових осіб. У правовій державі такі рішення повинні спиратися на встановлені факти, а не на політичні симпатії чи публічні звинувачення. Однак, поки що з посади міністра звільнили саме Михайла Федорова. В соціальних мережах більшість критикує таке рішення. Агітатори РФ навпаки, дуже радіють, бо все ще не можуть пробачити відключення Starlink.
І незважаючи на багато дурні, яку зробив пан Федоров на останніх двох посадах (зокрема, сумнівну з точки зору дотримання права на повагу до свого приватного і сімейного життя практику поширення / публікації персональних даних громадян у різних реєстрах не отримуючи дозволу від власників особистих немайнових прав на персональні дані, тобто самих громадян), я погоджусь з публічною думкою про те що серед останніх міністрів оборони ця кандидатура була однією з кращих, зокрема в питаннях швидкої сертифікації та прозорості закупівель. Тобто в попередньому складі Кабміну є міністри, які більше заслуговують на звільнення з посад, але вже анонсовано що вони, ймовірно, залишаться.
Не кожен реформатор обов'язково правий, однак будь-яка галузь має вчасно адаптуватися до нової реальності, або ризикує програти. Саме тому дискусія про технології сьогодні є не питанням моди, а питанням виживання держави.
Завтра побачимо...
