Ми за півкроку до повернення до класової боротьби

Політичний дискурс попередніх років пройшов під знаменами проросійськості та проукраїнськості тих чи інших політичних еліт

«Крепкі» госпідарники звичайно бавились економічним популізмом і вони були як серед помаранчевих так і серед регіоналів.

Коли ж химерним чином ми розв'язали наше «національне питання», а я впевнений, що ми його розв'язали, попри величезну кількість вати яка досі живе серед нас — нова стара червона химера визирнула з минулого, коли перші політики почали відкривати свого рота та співати про зубОжіння.

Ми помітили як цей тренд прийшов десь в 2017 році та замінив вже неактуальна «солдати голі-босі», «влада зливає донбас», та багато іншого. Помітили, та здається не до кінця оцінюємо загрозу, яку він в собі несе.

Коли нам нарешті не треба сперечатися про те, Україна ми чи малоросія, на передній план виходить питання нашого матеріального добробуту, процвітання та розвітку. Так, я не сперечаюсь, що для величезної кількості людей, якщо не всієї пасивної більшості матеріальний добробут, особливо за чужий рахунок — завжди в пріоритеті, навіть зараз.

Але, політикам-популістам треба шукати як капіталізуватися вже, бо вони розуміють що середній клас, оці дрібні і середні буржуа, не будуть голосувати за них. Але ці самі буржуа не мають ніякої класової ідентичності, як і однозначної партійної ідентичності. Немає поки в нас республіканської партії.

Але в нас є — мільйони людей свідків зубОжіння з невисоким інтелектом, які будуть голосувати за політиків типу Тимошенко та Зеленського. Але мені здається, повторювати про зубОжіння як мантру, недостатньо гуртує електорат.

А кількість питань, які розрізняють популітичний електорат з притомними прошарками населення — величезна. Це і питання комунального господарства, і землі, і зарплат, і пенсій, а найголовніше — одні платять податкі, а інші сидять і вимагають їхнього перерозподілу на свою користь.

І всіх цих роз'єднаних зубожілих треба об'єднати, не стільки однією платформою, скільки спільною ідентичністю. Плекати в них забутий голос предків — пролетарів. Доведеться щось модернізувати, бо це вже не про робочий клас, а більше про паразитарний клас.

А посилення цьому руху до формування класової ідентичності сприяють також націоналістичні сили, які, тримаючи тризуб в одній руці, в інші сором'язливо ховають репродукцію серпа та молота. Їхнє визначення «олігархів» вже почало курс на зближення з визначенням «багата людина», та невдовзі охопить і людей з достатком, і просто забезпечених людей. Всі «буржуї» в їхній новій картині світу стануть олігархами, ну або їхніми прислужниками.

Залишаться тільки «бідні» і «багаті», при цьому для прихильників такого протисятояння буде діяти гнучка система — кожен буде вважати себе бідним а когось багатшого — злом. І буде просто кругова ненависть до чийогось більшого багатства.