«Не вірте данайцям, що приносять дарунки» — ось що приходить на думку, коли слухаєш державних policy-maker-ів у цій царині.

З перших хвилин 6-ї міжнародної конференції «Урядування у секторі безпеки: виробництво, продаж і закупівля озброєнь» та перших виступів представників влади, стає абсолютно зрозуміло, що окрім як сказати, що «йде реформа Укроборонпрому» та погоджується програма розвитку ОПК, в якій так само я переконаний, йтиметься про реформу Укроборонпрому — немає чого.

Усіма можливими меседжами про діалог, стандарти НАТО, готовність міняти закони, «покращувати» або «спрощувати», «управлінські процеси, покращувати „державно-приватне партнерство“ — наглухо, як дошками забивається головний принцип країн НАТО, головний прицнип західного світу, того світу, з якого єдиного може прийти суттєва допомога.Принцип, який полягає у тому, що будь-яка закупівля, в тому числі озброєнь, апріорі має бути публічною — бо купується за гроші платників податків. І тільки, якщо є серйозне обгрунтування, вона може бути утаємничена, але при цьому — не вся, а якісь її частини, і не на завжди — а на якийсь час. Американці військові супутники та компоненти для ядерної зброї купують публічно.

А от щодо того обгрунтування, ЧОМУ щось справді має бути закупілено таємно — то у всіх чиновників всіх рівнів, дотичних до цього процесу — абсолютно совкове уявлення про те, чому щось має бути таємним. „Щоб ворог не дізнався“. Можливо, в золоту доба совка, це й мало сенс. А зараз — немає жодного. І саме небажання або нездатність переглядати саму політику, сам підхід до розуміння, що має бути таємним — а що ні, навіть, ОСОБЛИВО під час війни і необхідності ефективного витрачання коштів — криється за всіма облудними та обтічними фразами про „реформу укроборонпрому“ та діалог і бажання змін в закон. Яких змін? Відповідно до якого принципу? ЯК треба робити закупівлі всіма силами оборони? Якби це визначали ті чиновники, які говорять про успішну та всеосяжну реформу ОПК — то все б закуплялося таємно.

Так от на мою думку, саме повне виведенням закупівлі озброєнь у публічну площину, відмова від ДОЗ, відмова від окремої, „спеціальної“ процедури для частини закупівель, відмова від всіх совкових аргументів „таємності“ закупівель, та визначення нових, сумісних з політикою країн НАТО, критеріїв — та поступова, але повна приватизація ОПК та повне відкриття ринку для оборонних компаній США та ЄС — для продажу, розміщення виробництва, тощо — тільки це буде реформою ОПК.

Тому не вірте данайцям, що приносять дарунки — не вірте данайцям, які кажуть, що погодження програми розвитку ОПК, Укроборонпрому та „діалог“ щодо змін у закони — це реформа ОПК.