Федеральна форма організації держави, яку американці обрали в ході революційної війни мала на меті вирішити основне завдання – об'єднати 13 незалежних колоній, кожна з яких мала свою економіку, свою ідентифікацію.
Проте 1-а Конституція – «Статті Конфедерації» (https://goo.gl/2iUzng) — не спрацювала в розбудові державі після закінчення війни. Вона настільки обмежувала Уряд, що робила неможливим управління державою як чимось цілим.
Так виникла чинна досі, Конституція Сполучених Штатів Америки. Вона створила новий федеральний устрій, який з часом змінювався та трансформовувався.
Спочатку, до кінця 19 століття, це був «дуалістичний федералізм», коли повноваження центрального, федерального уряду та штатів були чітко розмежовані. Проте в період між 1890 та 1933 роком, і остаточно – з політикою Нового Курсу Франкліна Делано Рузвельта він перетворюється у «кооперативний федералізм», коли зникає чітке розмежування і повноваження «діляться» через федеральні ініціативи, у разі підтримання яких, штати отримують фінансові дотації (не тільки це, лише як приклад). Інший приклад – Обамівська програма медичного страхування.
В цілому, в США «багатоурядова» система. А саме – федеральний уряд, 50 «штатних» урядів та понад 87000 місцевих урядів та урядових органів.
Вважається, що американці не довіряють уряду – але в таких випадках мова йде про центральний, федеральний уряд. Більше довіряють урядуванню Штату, ще більше – місцевому уряду.
Тут варто розуміти, що в американських реаліях поняття Уряд тотожно нашому поняттю «Держава». Тобто Уряд – це не виконавча гілка влади, а влада в цілому, і вже Уряд ділиться на три гілки.
Розмежування повноважень – наріжна ідея американського федералізму, закладена в Конституції. Для багатьох це відомий факт, але комусь може бути цікаво прочитати про деякі особливості.
Головне, «горизонтальне» розмежування впроваджує відому на сьогоднішній день систему «гілок влади» – законодавчу, виконавчу, судову. Тільки от на відміну від України, їх рівно три – а не три з половиною, чи майже 4.
Значну і фундаментальну владу має Конгрес – збирати податки, карбувати гроші, витрачати гроші, оголошувати війну, і власне приймати закони. При цьому закони мають пройти в одній редакції обидві палати – представників та Сенат, щоб потім бути введеними в силу Президентом. При цьому, розподіл повноважень між обома палати здійснений майже порівну. Не можна сказати що одна з них істотно переважає іншу. Проте, деякі повноваження є різними. Наприклад будь які закони пов'язані з витратами коштів починають у палаті Представників, а Сенат при цьому має повноваження щодо затвердження Президентських призначень на різні посади або затверджувати угоди. (https://goo.gl/2X1HEu)
Система виборів також різниться. Представників обирають терміном на 2 роки, а сенаторів на 6. При цьому, третина сенату переобирається що два роки. Також різна система представництва – якщо сенатори представляють штати і їхня кількість – по два від штату незалежно від населення, то представників – пропорційно до кількості населення штату.
Виконавча гілка влади – власне те, що ми називаємо Урядом – очолюється Президентом. Його повноваження суттєво обмежені Конституцією. Попри загальне враження, що Президент США має величезні повноваження, насправді це не так. Але через те, що Президент отримує «медіа увагу» в середньому в чотири рази більше ніж діяльність Конгресу – справляється саме таке враження. Також, багато його повноважень або делегованих йому законами від Конгресу (наприклад, питання міграційної політики), або «такі, що випливають» з Конституції. (через цей принцип "implied powers" в свій час серйозно посварили батьки засновники Джеферсон і Гамільтон. Другий був прихильником сильного федерального уряду, а перший – противником надмірної централізації). Випливають, але не визначені чітко. З новими загрозами, технологіями і проблемами доводилося визнавати, що Президент має ті чи інші повноваження. (https://goo.gl/7VY3Km)
Президент може накладати Вето, але за принципом «все або нічого» – тобто не може ветувати окремі положення законів. Він може номінувати на посади – але затверджує Конгрес. Він може укладати Угоди – але вони мають бути затверджені Конгресом. Він є головнокомандувачем, але оголошувати війну може лише Конгрес. І гроші на Збройні Сили виділяє Конгрес.
Зі збільшенням обсягу виконавчої влади, кількості органів, установ, тощо – Президентські укази, певний аналог наших урядових постанов, набули розмаху «майже законів». Тому для вирішення будь-яких розбіжностей між повноваженнями Конгресу і Президента діє судова гілка влади. Яка разом з тим, часто усувається від політичних питань і закликає Конгрес приймати закони які чіткіше визначають або скасовують делеговані повноваження Президента.
Судова влада також має рівні розшарування. Юрисдикція федеральних судів обмежена. Сам Федеральний суд розділений на округа (circuits). Існує також низка спеціалізованих судів (антикорупційного серед них немає). Звісно, апеляційний суд. Існують також спеціалізовані апеляційні суди у справа апеляцій ветеранів та апеляцій у справах Збройних Сил. Верховний Суд – суд останньої інстанції.
Ключове повноваження федерального суду – «судовий перегляд», в ході якого можуть бути скасовані закони, що визнаються антиконституційними.
Проте величезна кількість судових повноважень лежить на судах та суддях штатів. Суди штатів як правило – загальної юрисдикції. Також в них розглядаються і апеляції. В 78% (39) штатів суддів – обирають.
Окремо слід розглянути процес конституційних змін. Існує два етапи – винесення пропозицій змін та затвердження пропозицій.
Пропозиції можуть бути подані лише 2/3 голосів Палати Представників та Сенату або Конституційною конвенцією, скликаною 2/3 штатів.
Зміни можуть бути затверджені або ¾ законодавчих органів штатів або конституційними конвенціями в ¾ штатів.
Зробити це не так легко, тож за весь час було лише 27 поправок (З 1787 року), остання – у 1992 році. Всі поправки були запропоновані Конгресом, всі крім однієї були затверджені легіслатурами штатів.
Штати
Уряд штатів як правило відтворює структуру федерального уряду. Відповідно, уряди штатів роблять все, чого не робить уряд федеральний.
50% штатних і місцевих бюджетів витрачаються на «соціалізм» – публічну освіту, соціалку (welfare) та охорону здоров'я.
Штати також мають свої конституції – як правило дуже детальні, значно довші за Конституцію США, і змінюються дуже часто.
Штати, на відміну від Федерального уряду зобов'язані мати збалансовані бюджети.
Важливим елементом оригінального дизайну повноважень і легіслатури штатів була концепція, за якою «штатне законодавство» мало бути «громадською справою», тобто не основною роботою, а додатковою і неоплачуваною. Основна ідея за цим – «не пишіть багато законів». Сьогодні, легіслатури 4-6 штатів вважають «високопрофесійними», із зарплатою законотворців в районі 100к доларів на рік. Більшість штатів мають «низькопрофесійну» легіслатуру з оплатою на рівні 100 доларів. Точніше, середні показники трохи інші, це приклади двох протилежностей – Каліфорнії та Нью-Хемпшира)
Місцеві уряди
До високої кількості місцевих урядів (87 000+) входять окружні уряди (щось накшталт ОТГ) – 3 000, «субокружні» – міста, містечка, муніципалітети – близько 36 000, та інші – шкільні ради, санітарні комісії, навіть адміністрації аеропортів.
Діяльність місцевих урядів це майже суцільно інфраструктурні питання та питання благоустрою, парків, поліції, каналізації, пожежної служби, тощо. На цьому рівні майже немає партійного дуалізму.
В інтересах читабельності, багато деталей, які дають можливість ще більше зрозуміти повноваження різних органів та посадовців, упущені. Проте описане вище в загальних рисах, розкриває основні елементи американського федералізму.
