Обсяг вилову риби у водах України за останні 5 років скоротився більш ніж удвічі. Якщо у 2017 році він складав 62,3 тис тон, то за результатами 2021 року скоротився до 30,5 тис тон. Ми бачимо падіння вилову як у Чорному та Азовському морях (більш ніж утричі, з 42,5 до 12,8 тис тон), так і у внутрішніх водоймах (з 19,5 до 17,7 тис тон).

Галузь деградує. Загрозлива тенденція, особливо на тлі світового тренду удорожчання продовольства і зростання безробіття. Адже, як показує приклад інших країн, рибництво та аквакультура – важливий фактор національної продовольчої безпеки, точка економічного росту і джерело нових робочих місць. Що особливо актуально для українських моряків і депресивних прибережних регіонів.

Настав час відроджувати галузь і залучати в неї інвестиції. Нас часто запитують: чому держава (в особі Агентства) не ловить сама, а тільки зариблює? Запитання показує, що люди занепокоєні тим, що відбувається у галузі.  Ми відповідаємо, що не завдання держави – займатися бізнесом. Завдання держави – створити для цього умови. Запропонувати бізнесу робочу модель, в яку потрібно тільки інвестувати і розвивати.

І саме в межах створення такої моделі ми розпочинаємо наш новий проект – відновлення рибальського флоту Агентства. Без додаткового державного фінансування. Власними силами. Шляхом модернізації ресурсу, що має у своєму розпорядженні Агентство. Кінцева ціль – забезпечення наукового вилову і створення готової інфраструктури для інвестицій у рибництво і суднобудування. Але про все по порядку.

Отже, Агентство має на балансі 346 одиниць флоту. Це судна, що мають виконувати рибоохоронну функцію. Частина з них – застарілі, морально і технічно. Вони, за сучасними мірками, тихохідні, і не в змозі ефективно виконувати патрульну функцію і конкурувати зі, скажімо, човнами браконьєрів. Відповідно, вони ці функції і не виконують, а використовуються або як вантажний транспорт, перебувають у непрозорій оренді, або ж взагалі простоюють.

Що з ними робити? Продати за ціною металобрухту? Ми добре пам'ятаємо, як це відбувалося з Чорноморським пароплавством, або – свіжіший приклад, – Дунайським. Не хочеться повторювати. Витрачати гроші на утримання або отримувати копійки від сумнівних бербоутів? Теж не варіант.

Ми вирішили виокремити такі судна і створити з них риболовецький флот, який буде виступати як рибальська артіль. Власне, початково всі ці судна і були риболовецькими. Ще з радянських часів вони передавалися органам рибоохорони для нагляду, оскільки бракувало спеціалізованої техніки. Потім закупалася нова техніка, а старі судна використовувалися у кращому випадку як допоміжні.  

Ми збираємося повернути ці судна до використання за своїм первісним призначенням. Попередньо йдеться про близько 40 кораблів. Переважна більшість з них класу «ріка-озеро-лиман». Декілька одиниць можуть використовуватися для лову в Азовському и Чорному морях.

Наразі розпочато перевірку технічного стану цих кораблів та їхнього юридичного статусу. Усі непрозорі орендні угоди буде розірвано, і судна будуть приносити користь державі.

Перша, пілотна частина проекту, яка запрацює, так би мовити, тут і зараз – це експериментальний, науковий лов, на базі якого вчені формують плани з відтворення водних біоресурсів, кількості і якості зариблення, вивчають стан водойм, визначають стан і загрози водної екосистеми та вирішують багато інших задач.

Сьогодні для експериментального лову наші наукові інститути наймають приватний флот. Витрачаючи на це значну частину і без того мізерних бюджетів. Ми можемо і будемо робити це власними силами, якісно і прозоро.

Друга, перспективна частина проекту – перехід до промислового лову у морях. Юридична форма – державне підприємство, яке має флот для виходу на солону воду. І ми маємо початковий набір для морського виходу. Ми свідомі того, що складно заново відновити всередині Агентства систему промислового морського вилову. Але це можливо у межах профільного державного підприємства. І ми маємо можливість зібрати команду спеціалістів, які стануть кістяком підприємства і залучать до роботи у ДП рибалок.

Нарешті третій, головний, етап – корпоратизація державного підприємства і створення готових інвестиційних механізмів для бізнесу, для залучення у галузь нових інвестицій. Приватно-державне партнерство. У нього може бути багато різних форм, які підлягають обговоренню. Ключовою наразі є сама ідея: коли запрацює науковий лов і промисловий лов силами Державного підприємства,  ми станемо цікавими інвесторам – як розпорядники вже готового виробничого циклу.

Тобто, ДП матиме все, що необхідно для прозорого легального лову: зону, засоби, дозволи, квоти, план розвитку, зелене світло від Агентства на майбутнє розширення зони, видів та культури лову. Іншими словами – це буде повністю готова інфраструктура. Приходь і вкладай кошти. Впевнений, що у разі успішної реалізації першого та другого етапів на третьому ми отримаємо чимало інвесторів, готових профінансувати будівництво кораблів (такі замовлення готові виконувати, наприклад, військові підприємства) чи викуп недобудованих суден. Бо це будуть захищені і зрозумілі для інвесторів проекти. Тим більше, що вже на цьому етапі може бути допомога держави – у вигляді субвенцій, розстрочок або навіть часткової компенсації вартості будівництва корабля.

Що отримає держава? Вже на першому етапі ми позбудемося навантаження з утримання важкого флоту, який не може використовуватися для рибоохоронного нагляду. Ми звільнимо додаткові кошти для науковців і створимо нові робочі місця для українських моряків.

На другому етапі ми отримаємо додаткові риболовецькі судна з українською реєстрацією, з новими українськими екіпажами, що будуть ловити морську рибу в українських морях до українського столу.

І, нарешті, третій етап дасть приватні інвестиції у галузь, що деградує. Створить нові робочі місця безпосередньо на кораблях, переробних підприємствах, верфях. Забезпечить зростання вилову і зменшення імпорту.

Саме на цьому етапі українська риба нарешті може і має стати фактором національної продовольчої безпеки. І тут держава повинна забезпечити своїм рибалкам можливість впевнено дивитися у завтрашній день через програми постачання риби державним установам, про що наразі ведуться активні консультації із Кабміном.

Так, плани амбітні. Але ми віримо у свої сили і в те, що робимо. Ми не малюємо віртуальних золотих гір, не просимо у держави під них реальні бюджетні кошти. Концепція проекту прорахована і схвалена знаними галузевими експертами. Працювати будемо самотужки. А про додаткову адміністративну і фінансову допомогу для галузі поговоримо після реалізації наших планів і створення успішної діючої моделі.