Сьогодні сталися дві визначні події. Про першу — заборону Яндекса і Ко — всі говорять, а про другу — в сфері освіти — розкажу Вам я.

Чесно кажучи, взагалі не розумію трагедії утисків російських ресурсів.

От дивіться, в німецькій школі дітям задають питання:

«чи можна в демократичному суспільстві заборонити партію, яка декларує відміну або обмеження демократії? Чи не буде це обмеження свободи слова і переслідування за переконаннями?»

Відповідь однозначна:

«...абсолютна цінність — це свобода вибору, а не абсолютна свобода. В цій системі координат те, що загрожує свободі вибору, є більш небезпечним, ніж обмеження абсолютної свободи.»

Ці неймовірні тези я прочитав у чудової науковині — Руслани Радчук (підпишіться на неї, цікаві речі пише).

Тобто, якщо людина або спільнота пропагують встановлення режиму, за якого буде знищено демократію, протидія їм — це не утиск свободи слова. Бо в інакшому випадку вийде, як в Криму — останній мітинг та останній референдум. Це гра лише в один бік.

Тому я скажу свою особисту думку (я не знаю, чи погодиться зі мною Руслана): будь-що, що підтримує інформаційно/фінансово країну-агресора або нею контролюється, тобто впливає на користувачів — має бути рано чи пізно викорінене. Хто забув, що у нас війна, раджу з'їздити сюди.

У тій же Росії не тільки де-факто заборонені наші школи, мова, книги, а сама думка, що Україна — держава, а українці — не вигадка підступних австрійців. Юридичний бік питання — то політика та демагогія. Я вірю не рядкам у Конституції РФ, а ГРАДам, що луплять через наш кордон.

Тому забороняти того, хто забороняє — це не бути ним. Навпаки, це бути прибічником цивілізації. В іншому випадку ми просто зникнемо.

Як це, наприклад, стається на окупованих територіях. Діти не мають змоги там вивчати ні українську мову, ні літературу, ні історію України. Їх просто директивно позбавили цього права. Отже, вони не можуть у майбутньому безпроблемно інтегруватися в наше суспільство, стати частиною європейської спільноти.

Ситуацію, звісно, можна змінити вигнанням загарбника, до чого нам ще далеко. Але допомогти нинішнім школярам прямо зараз — можна.

Бо другою новиною є те, що сьогодні на платформі Prometheus стартував цикл безкоштовних онлайн-курсів із ЗНО. Їх особливістю є те, що вони, в першу чергу, орієнтовані на школярів тимчасово окупованої території Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей.

Ініціатором таких курсів стало Міністерство освіти і науки, а всебічну підтримку надала Британська Рада в Україні. Ага, це до питання, що Україну «зливають».

Курсів ЗНО там наразі лише два — з української мови і літератури, а також з Історії України. Відкрито ще реєстрацію на курс з математики. Далі буде більше.

Але саме тепер, можливо, це найголовніші предмети, що дають шанс нашим маленьким громадянам скласти ЗНО і вступити в українські виші. До відома — щороку «звідти» вступити «сюди» прагнуть сотні школярів. Ну, не подобаються їм перспективи, намальовані невігласами з автоматами та БУКами.

Про курс української літератури в мене взагалі окрема думка, бо після нього (так-так, я вже прослухав) відкрив для себе вдруге Шевченка, Стуса, Хвильового, Маланюка, Стефаника та інших. Не так, як в школі — здав-забув. Нині, на тлі російсько-української війни стало зрозумілим, про що ці автори намагалися попередити. Якось окремо про це напишу.

Отакі справи.

А, ще одне. Ці курси будуть корисними і іншим школярам, що складатимуть ЗНО чи ДПА.

Тому, якщо Ви дочитали до цього рядка, прошу — сповістіть їх про таку можливість. Або їхніх батьків. Вони будуть Вам вдячні. От побачите.

Особливо розкажіть тим, хто на окупованій території.

Ми не маємо права віддавати наших дітей рабовласникам з Кремля.

Що ж до того, чи потрібно бути присутнім у тих же російських мережах — обов'язково. Якісь типу «сили спеціальних інформаційних операцій» мусять (саме мусять) там працювати. Бо РФ робить це від початку, та ще й контролює весь інформаційний потік. Заперечення цих фактів багатьма громадянами лише підкреслює підступність та ефективність загарбницьких методів.

Це не параноя.

Це інстинкт самозбереження і здоровий глузд.

Переможемо.