Цей допис в першу чергу орієнтований на науковців, викладачів та вчителів, допомога яких нині і потрібна школярам.
Але й усім іншим громадянам я спробую коротко пояснити, що нині діється в шкільній освіті України.
Я НЕ освітній експерт, але мені болить, коли діти приходять зі школи в університети, з університетів в наукові інститути чи до працедавців і не вміють рахувати дроби. Або жодного разу не зазирали у оптичний мікроскоп. Або не чули, що таке рН.
Фото взято з реальної історії.
Тому я хочу звернути Вашу увагу на важливий етап освітньої реформи, на який Ви реально можете вплинути. Прямо зараз.
З 2018 року в школах України з'являться нові навчальні програми для 10-11 класів. Їх перелік та посилання на скачування вивішені тут: 38 програм, за якими навчатимуться або Ваші діти, або діти Ваших родичів/знайомих/друзів. Там всілякі мови, літератури, історії, математики, фізики-астрономії тощо. Всі Ви маєте змогу ознайомитися з ними та надіслати свої зауваження на вказані електронні адреси.
АЛЕ.
Більш за все я хотів би привернути увагу до інтегрованого курсу «Природничі науки» (це пряме посилання на МОНівський архів, де Ви знайдете аж 4 варіанти програм від 4-х колективів авторів).
Що воно таке?
Цей курс школа може «взяти на озброєння» за вибором для непрофільних класів. Тобто, наприклад, філологічний клас замість окремо фізики/хімії/біології/астрономії/екології вивчатиме єдиний предмет «Природничі науки». Ідея полягає в тому, щоб логічно в межах одного уроку зв'язати, скажімо, тему «Електромагнітне поле» з АЕС/ТЕС, вітроенергетикою та іншими реальними речами. Або теми хімії/географії відразу пов'язати з харчуванням людини та правильним веденням сільського господарства.
До такого міксування дисциплін можна по-різному ставитися: підтримувати/критикувати, відкидати цілком/надавати пропозиції для покращення.
Можна згадувати радянську школу та типу найкращу освіту у світі чи апелювати до фінського досвіду. Можна стверджувати, що «всьо пропало» або казати, що нині все добре.
Але важливо долучитися та висловитися, тому що згідно із чинним стандартом від 2011 року запуск цього інтегрованого курсу все одно відбудеться.
І яким він буде — залежить від нас.
Більше конструктиву — більші шанси на пристойний результат.
Крім того, я тут покопирсався у мережі і знайшов деяких авторів цих програм, з якими можна поспілкуватися, попитати та допомогти покращити: Дмитро Шабанов, Інна Дьоміна, Тетяна Засєкіна, Віра Ільченко.
Якщо Ви раптом не маєте бажання/змоги/компетенцій з цим розбиратися — покажіть тому, хто може та хоче. І надсилайте пропозиції/зауваження на [email protected] та s_fitsajlo@ mon.gov.ua
Перемога не богами на Олімпі створюється, а небайдужістю відповідальних громадян.
Ми подолали великий шлях і не маємо права зупинятися.
Переможемо.
P.S. Даний пост є продовженням вже, я так розумію, циклу Врятувати рядового школяра.
Далі буде.
