Допис про зраду. Проходьте повз. Але змовчати не можу.

Бо сам щойно прочитав та посивів.

Давайте сивіти разом. :)

Вчора месенджером розмовляв з другом, інженером-проектувальником.

Він вже 4-й місяць в Польщі.

Пакує м'ясо на заводі.

Дуже задоволений. Дуже. Офіційно, з візою, добрі умови проживання, нормальний графік роботи.

Угу, 8 годин на добу. Вчить польську.

Перевіз вже свою кохану, вона теж працює.

Подали документи на якісь довгострокові програми чи-то працевлаштування, чи-то права на роботу. Не вдавався в деталі.

Це вже 4-та така історія з мого близького оточення за останні 6 місяців.

При цьому, на Дніпровському економічному форумі я постійно чув від працедавців, що у них шалений голод на кваліфіковані кадри. Навіть в металургії, де на одному з заводів середня з/п — 15 тисяч гривень, брак кадрів.

Я не зрозумів, чому працедавці не намагаються підвищувати зарплатню до того рівня, коли проектувальнику краще лишитися вдома, а не їхати весело пакувати м'ясо в Польщу, та, все ж, ці теми від мене далекуваті.

Буду просто спостерігати. Бізнесу, податковій та особисто Гройсману, що торочить про зростання жирів в маслі, видніше цілісна картина і я, можливо, повністю некомпетентний в цій темі.

Що мені ближче — це еміграція з української наукової сфери.

Я колись писав, що за 3 роки НАН України втратила біля 700 молодих науковців (на кінець 2016 року їх лишалося усього 2338).

Яка буде статистика на кінець 2017 року — страшно уявити, адже тільки з мого оточення, з яким я щотижня пив каву, за останні 6 місяців емігрувало 2 сім'ї науковців. Скільки виїхало одинаків в Швейцарію, США, Туреччину та Францію — не скажу.

Щоб не лякати.

Я дуже довго не хотів постити цей матеріал, адже є песимізм, зрада і зрадофілія.

Для таких фактів треба вигадувати наступний рівень.

Отже, лише за один рік: «у 2016 році у порівнянні з 2015-м на 20% скоротилася кількість зайнятих працівників у науково-технічній сфері, на 29% зменшилася кількість дослідників, з яких 26% — доктори наук та 38% — кандидати наук.»

Інші цифри статті ще більш гнітючі.

Читайте, сивійте — тут.

А все чому?

Тому що не виконується Закон про наукову та науково-технічну діяльність, прийнятий ще 2 роки тому.

Про це навіть Комітет з питань освіти та науки ВРУ сказав минулого тижня — у дописі Юлії Безвершенко.

Хто детально винуватий та конкретно у чому — тут.

Коротко: Уряд саботує реформу за виключенням декількох міністерств типу МЕРТ чи МінФіну (сюрприз-сюрприз).

МОН взагалі названо інституціонально неспроможним.

Це засмучує.

А ми ж обіцяли Європі при підписанні Угоди про Євроасоціацію, що піклуватимемося та реформуватимемо свою наукову сферу:

«Важливою частиною такої стратегії повинна бути узгоджена політика інтеграції до Європейського дослідницього простору, задекларована у пункті 2 Статті 375 Угоди про Асоціацію, і поетапне підвищення бюджетного фінансування науки до 1,7 % ВВП в 2020 році, як це передбачено Законом про Наукову та науково-технічну діяльність.»

Карочє.

Я передбачаю, як у майбутньому наші можновладці та бізнес жалітимуться, що не можуть знайти в країні спеціалістів, які хоча б зможуть пояснити, як працює та чи інша західна технологія, чи про що була остання стаття в Нейчурі, завдякі якій інші країни проводять генну терапію важких захворювань.

Світова конкуренція, глобальні ринки, битва за розуми та креативність.

Угу. Це поки не про нас.

У нас на повістці — дотації виробникам курей. Бо це важливо.

Цікаво тільки, чому той проектувальних поїхав пакувати м'ясо в Польщу, а не до наших дотованих аграріїв?

Enjoy.

P.S. Цей пост створено як копію допису у фейсбуці, який фейсбук з дивних причин забороняє репостити.