Допис про зраду. Проходьте повз. Але змовчати не можу.
Бо сам щойно прочитав та посивів.
Давайте сивіти разом. :)
Вчора месенджером розмовляв з другом, інженером-проектувальником.
Він вже 4-й місяць в Польщі.
Пакує м'ясо на заводі.
Дуже задоволений. Дуже. Офіційно, з візою, добрі умови проживання, нормальний графік роботи.
Угу, 8 годин на добу. Вчить польську.
Перевіз вже свою кохану, вона теж працює.
Подали документи на якісь довгострокові програми чи-то працевлаштування, чи-то права на роботу. Не вдавався в деталі.
Це вже 4-та така історія з мого близького оточення за останні 6 місяців.
При цьому, на Дніпровському економічному форумі я постійно чув від працедавців, що у них шалений голод на кваліфіковані кадри. Навіть в металургії, де на одному з заводів середня з/п — 15 тисяч гривень, брак кадрів.
Я не зрозумів, чому працедавці не намагаються підвищувати зарплатню до того рівня, коли проектувальнику краще лишитися вдома, а не їхати весело пакувати м'ясо в Польщу, та, все ж, ці теми від мене далекуваті.
Буду просто спостерігати. Бізнесу, податковій та особисто Гройсману, що торочить про зростання жирів в маслі, видніше цілісна картина і я, можливо, повністю некомпетентний в цій темі.
Що мені ближче — це еміграція з української наукової сфери.
Я колись писав, що за 3 роки НАН України втратила біля 700 молодих науковців (на кінець 2016 року їх лишалося усього 2338).
Яка буде статистика на кінець 2017 року — страшно уявити, адже тільки з мого оточення, з яким я щотижня пив каву, за останні 6 місяців емігрувало 2 сім'ї науковців. Скільки виїхало одинаків в Швейцарію, США, Туреччину та Францію — не скажу.
Щоб не лякати.
Я дуже довго не хотів постити цей матеріал, адже є песимізм, зрада і зрадофілія.
Для таких фактів треба вигадувати наступний рівень.
Отже, лише за один рік: «у 2016 році у порівнянні з 2015-м на 20% скоротилася кількість зайнятих працівників у науково-технічній сфері, на 29% зменшилася кількість дослідників, з яких 26% — доктори наук та 38% — кандидати наук.»
Інші цифри статті ще більш гнітючі.
Читайте, сивійте — тут.
А все чому?
Тому що не виконується Закон про наукову та науково-технічну діяльність, прийнятий ще 2 роки тому.
Про це навіть Комітет з питань освіти та науки ВРУ сказав минулого тижня — у дописі Юлії Безвершенко.
Хто детально винуватий та конкретно у чому — тут.
Коротко: Уряд саботує реформу за виключенням декількох міністерств типу МЕРТ чи МінФіну (сюрприз-сюрприз).
МОН взагалі названо інституціонально неспроможним.
Це засмучує.
А ми ж обіцяли Європі при підписанні Угоди про Євроасоціацію, що піклуватимемося та реформуватимемо свою наукову сферу:
«Важливою частиною такої стратегії повинна бути узгоджена політика інтеграції до Європейського дослідницього простору, задекларована у пункті 2 Статті 375 Угоди про Асоціацію, і поетапне підвищення бюджетного фінансування науки до 1,7 % ВВП в 2020 році, як це передбачено Законом про Наукову та науково-технічну діяльність.»
Карочє.
Я передбачаю, як у майбутньому наші можновладці та бізнес жалітимуться, що не можуть знайти в країні спеціалістів, які хоча б зможуть пояснити, як працює та чи інша західна технологія, чи про що була остання стаття в Нейчурі, завдякі якій інші країни проводять генну терапію важких захворювань.
Світова конкуренція, глобальні ринки, битва за розуми та креативність.
Угу. Це поки не про нас.
У нас на повістці — дотації виробникам курей. Бо це важливо.
Цікаво тільки, чому той проектувальних поїхав пакувати м'ясо в Польщу, а не до наших дотованих аграріїв?
Enjoy.
P.S. Цей пост створено як копію допису у фейсбуці, який фейсбук з дивних причин забороняє репостити.
