Пам'ятаєте анекдот чи-то про дисертацію якогось аспіранта (чи-то про курсову якогось студента), де на одній зі сторінок він написав: «Оскільки експериментальний результат не відповідає теоретично передбаченому, а до цієї сторінки все одно ніхто не дочитає, приймемо число Пі рівним не 3,14..., а 4. Тоді все сходиться.»
Ви от регочете, але розумієте, що похибка у такій важливій константі — жахлива річ. Звісно, папір та деякі вчені ради все стерплять, але в реальному житті це закінчується катастрофами різних масштабів.
Сьогодні цей анекдот я перестав сприймати з посмішкою на обличчі, тому що Президент України штовхнув промову приблизно у такому ж стилі. Судіть самі:
«Влітку завершився безпрецедентний конкурс із формування нового Верховного Суду. Склад вищої суддівської інстанції формувався за активної участі суспільства. І як показує рейтинг переможців конкурсу, у вісімдесяти відсотках випадків Вища кваліфікаційна комісія суддів погодилася з Громадською радою доброчесності. Кандидати, до яких Рада мала претензії, не потрапили до фінального списку».
Окей, пхаємося на сайт цієї Громадської ради доброчесності (це, де-факто, спілка юридично підкованих громадян, які перевіряли кандидатів на конкурс суддів на доброчесність, піднімали їхні декларації, старі справи тощо) і читаємо:
«На жаль, до прохідної частини рейтингу потрапили кандидати, що не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики».
Хто ж маніпулює? Добре, давайте глянемо список цих суддів (30 штук), що на думку активістів не відповідають критеріям. Відкривайте, там картинки. Дивимось разом і читаємо звинувачення:
- покривали суддів Майдану.
- забороняли мирні зібрання.
- подавали неправдиві дані в майновій декларації.
- приватизували службове житло.
- брехали в декларації доброчесності.
- приймали свавільні рішення.
- стиль життя не відповідає доходам.
- забороняли зйомки на відкритих засіданнях.
- справа Павлюченків, Луценка, прийняття рішень, що євросуд з прав людини назвав «грубим свавіллям».
- і таке інше.
Якщо цікаво почитати більш докладно — тисніть сюди. Тільки випийте чогось заспокійливого.
Так от, Петро Олексійович каже, що ті 30 суддів зі 120 переможців — прикольні люди. Класне нехтування похибкою реформи?
А тепер уявімо, що наша країна — то великий науковий Інститут, в якому купа лабораторій. В кожній лабораторії відбувається якийсь важливий експеримент: десь випробовують систему прозорих закупівель, десь штрикають науку і освіту плагіатом, недофінансуванням та переатестаціями, десь намагаються відгодувати Армію і т.п. Десь запрошують закордонних науковців, десь покладаються на власні сили. Десь результат відносно тішить, в інших лабах лише дарма переводять реактиви.
І ось в одній з лабораторій відбувається судова реформа, де триває синтез найчистіших найчесніших суддів Верховного суду. Результати, отримані тут, на даний момент — є найважливішими для усіх інших дослідників. Я на цьому наполягаю, бо поки у нас не запрацюють нормальні чесні суди, немає сенсу судитися із лженауковцями та плагіаторами, сепаратистами та корупціонерами. Тому що нинішні суди усіх виправдають.
Так от, коли та лабораторія судової реформи починала працювати і я зустрічався з людьми, що завозили туди обладнання, реактиви та набирали аспірантів, методика експерименту мені сподобалася, про що я стримано написав тут. Мене запевняли, що у лаборантів чисті халати, точні ваги та лінійки, а число Пі дорівнює 3,14.
Яким чином вийшло так, що Пі стало рівним 4, а у 120 переможних місць влізло аж 30 сумнівних персоналій — почитайте тут. Аби Ви дарма не витрачали час, скажу так: у більшій мірі конкурс залишився «чорною скринькою». Тобто комісія визначила переможців лише за відомими їй критеріями. В мене виникає підозра, що в лабораторії інколи допускалося використання наближених величин: 1 сантиметр прирівнювали до 1 дюйма, а число 4 округлювалося до 10.
Тим не менш, конкурс відбувся і маємо те, що маємо. Припинити роботу лабораторії не можна, бо треба країні дуже тих синтезованих суддів. З чистотою там не дуже, але все ж 90 доброчесних людей — це добре.
Доочистка до 100% чесних людей цілком можлива на етапі засідання Вищої ради правосуддя з 14 по 25 вересня. Тоді має бути обрано мінімум 65 суддів Верховного суду України. Отже, є куди подіти зайве.
Але от сьогодні у мене і виникли питання до цього майбутнього процесу.
Я, звісно, не знаю, хто писав тези доповіді директору Інституту П.О. Порошенко. Можливо, то були якісь аспіранти, які вирішили, що до середини промови ніхто не дослухає. Можливо, їх писав сам Петро Олексійович і при розрахунку відносної похибки результатів лабораторії судової реформи у нього сіла батарейка в калькуляторі.
Але факт полягає у тому, що відтепер потрібно пильно стежити за роботою Вищої ради правосуддя. Я схильний вірити в батарейки та недолугих аспірантів, що є продуктом деградації освіти за 25 років, але такі неправдиві меседжі, на мою думку, не додають шансів отримати чесні суди.
Пильнуймо.
P.S. Так, це пост непозбувної бентежної зради. Але пам'ятайте, що ми все одно переможемо. :)
