Зара покажу трілєр.
Я вирішив. Якщо я швиденько захочу захистити дисертацію на здобуття доктора наук, щоб отримувати велику грошову надбавку від держави — я напишу роботу «Історико-педагогічний контекст поведінки Гіві та Мотороли в дискурсі сучасного виховання підлітків Західних областей України».
Брєд?
Не зможу захистити? Пф!
Простіше простого. Сідайте та занотовуйте.
Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди — це, схоже, така точка у просторі-часі, куди стікається найдикіше мракобісся педагогічного світу.
І справа не в тому, що фахівці цього вищого навчального закладу не побачили плагіату в дисертації Лептонівни (а було і таке у цих унікумів).
Нагадаю, що кілька тижнів тому в ХеНеПеУ успішно захистили дисертацію на здобуття ступеня кандидата педагогічних (яких же ще) наук на тему «Педагогічні ідеї християнського виховання підлітків Київської Русі (кінець Х – середина ХІІІ століття)».
Семен Єсилевський як міг пояснив, чому сама ідея перенесення досвіду виховання підлітків кінця Х століття в наш час є ідіотизмом і кретинізмом в термінальних стадіях, але ж ми все-таки не спеціалісти в галузях історії і педагогіки і навіть не могли уявити, яка глибина у того дна, яке прогризла здобувачка разом і спецрадою.
Так от, фахівці-історики виявили, що здобувачка своє нібито дослідження історичних особливостей виховання підлітків... ем... трохи вигадала. Сфальсифікувала.
Дивіться.
По-перше, спецрада тупо не мала фахівців, які розбиралися в історії, тому вони не могли оцінити її «історичні вигадки» як належить.
А, по-друге, просто треба читати своїми очима відгук справжніх фахівців по роботі:
«...дана робота взагалі не є науковим дослідженням: текст дисертації представляє собою компіляцію різноманітних, переважно фантастичних та ненаукових тверджень, часто базованих на інформації з інтернет-сайтів, застарілих публікацій, що суперечать результатам сучасної української і світової історичної науки в галузі історії Давньої Русі. „
З інтернет-сайтів. Фантастичних. Суперечать.
Це не все:
«У дисертації виявлені грубі порушення академічної доброчесності: некоректні текстові запозичення (плагіат), приписування собі дисертантом уведення в обіг нових джерел, фальсифікація бібліографічної бази та списку використаних архівних матеріалів.»
Плагіат. Фальсифікація.
Але й це не все:
«Слід також відзначити необ'єктивність і заангажованість дисертанта, несумісну з принципами наукового дослідження – усі проблемні питання, пов'язані з особливостями середньовічних уявлень церкви про навчання та виховання, як-то ксенофобія, нетолерантність до інших релігій і конфесій, тілесні покарання дітей, повністю ігноруються.»
І ще:
«Натомість у тексті та висновках дисертації де-факто пропонується запровадити християнський світогляд (виключно православного зразку) в сучасних школах як елемент педагогічного виховання, залучати учнів до участі у богослужіннях та релігійних практиках. Заклик І. В. Дерев'янко до використання досвіду середньовічного релігійного виховання в сучасній школі України, має ознаки порушення ст. 35 Конституції України, ст. 3 та 6 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації“.»
Взагалі, почитайте самостійно перелік недоліків. Там є і «Автор преспокійно посилається на інтернетну публіцистику (у т.ч. анонімну), „Православний календар“»... „Християнське виховання підлітків не можливе поза Церквою“... „Дисертант безапеляційно упевнена, що «князь Аскольд був християнином»“ ...
Господі, жгі.
Негативний відгук підписала ціла купа фахівців-істориків з Інституту історії НАНУ, археології НАНУ, Музею Десятинної церкви, археографії НАНУ, музею Ханенків, інституту сходознавства, Києво-Могилянки, університету Шевченка, Полтавського нацпедуніверситету та інших.
Підписалися навіть фахівці з США та Великобританії.
Жодного підпису проти цієї роботи з самого ХеНеПеУ — не виявлено. (Вважаю, що якщо дана робота буде відхилена Атестаційною колегією МОН після перевірки на фальсифікацію та плагіат, спецраду та може навіть цілий відповідний факультет — слід розформувати. А може і ХеНеПеУ в повному складі).
Ви ж зрозуміли, в чому головний жах історії?
В сучасних умовах Ви (так, особисто Ви) можете нашкрібти в цих Інтернетах маячні, виконати формальні вимоги — типу надрукуватися за бабло в місцевих мурзілках імені Мавпячих лісотехнічних технікумів, перепаскудити струменевим принтером (щоб дешевше) визначену нормативами кількість сторінок, назвати це все „Дисертація“, віднести в правильну спецраду, пробельмотіти маячню вголос ротом і .... все, профіт!
Так, зараз нам, громадянам України, шалено пощастило, що в країні лишилися нормальні науковці-гуманітарії, які спромоглися вказати, що „Король — голий!“.
І вкотре повторюся — якщо хтось вважає, що із втратою експертного середовища та вчених, які начебто непотрібні Україні, потік подібної маячні припиниться — дзуськи! Воно не тільки розквітне ще більше, а й ці маразми будуть впроваджуватися у навчальні процеси і... „привіт, православний ІДІЛ“.
Дисертантка сама пише, що „Матеріали і результати дослідження було впроваджено в практику роботи Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 01/10-240 від 13.03.2017 р.), Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 57-18/309 від 20.03.2017 р.), Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк) (довідка № 03-28/02/854 від 16.03.2017 р.).“.
В ці заклади вже мають вилітати чорні вертольоти НАБУ, ГПУ, ФБР та ЦРУ включно з санепідемстанцією та бетоном від Ковальської, аби вчасно поховати в скотомогильники уражені ділянки.
Загалом, плекайте справжню науку, підтримуйте її, допомагайте оприлюднювати отакі кричущі випадки маразмів, аби не сталося ще однієї Квантово-орбітальної культурології чи Лептонного Бога.
Пильнуймо.
Тоді переможемо.
P.S. Я щиро вклоняюся усім підписантам відгуку на цю мракобісну роботу за їхню небайдужість та сміливість.