Вчора Верховна Рада проголосувала за бюджет-2020, а науковці мітингували під стінами, вимагаючи більше грошей на науку.
Звісно, у пересічних громадян може виникнути думка — скільки можна просити, треба заробляти самим/в країні війна/грошей немає. Але прості факти свідчать, що можна взагалі не розбиратися, на що науковцям потрібні гроші, хто з них «заслуговує», а хто лише імітатор науки, бо це жодним чином не впливає на формування бюджету і ступінь цинізму в цьому процесі — зашкалює.
Запитання «де Ваші Нобелівські премії?» можна адресувати кому завгодно, але тільки не справжнім вченим, що кидають зараз науку, пакують валізи і шукають долі в інших країнах. Я перебільшую?
Подивимось на конкретному прикладі, в чому цинізм.
Читаємо листівку Профспілки НАН, яка розповсюджувалася як заклик до акції.
По-перше, в ній пишеться, що Закон щодо фінансування науки (1,7% ВВП) як порушувався, так і порушується, і нинішнє фінансування науки в Україні — 0,16%. Це було і за попередників, і зберігається на наступний рік. Ба більше, з наступного року порушення Закону набуває більших масштабів, бо "„Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам
державних наукових установ, виходячи з розрахунку посадового окладу
м.н.с. на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати у
промисловості в цілому по Україні“. Сьогодні середньовилковий оклад
м.н.с. становить лише 26,5% подвійної середньої зарплати у
промисловості.„
Це все абсолютна правда. Але це квіточки. Бо далі слідує ошелешуюче речення:
«У них інші пріоритети, наприклад Генеральна прокуратура, фінансування
якої з 2009 р. зросло на 692% проти 113% НАН України за цей же період».
Можна не повірити і полізти шукати цифри держбюджету-2009 та держбюджету-2019.
Так і є. Генеральна прокуратура в 2009 року отримувала 967 мільйонів гривень, а у 2019 — 7,2 мільярди! НАН України — 1,8 мільярди та 4,1 млрд. відповідно.
Як на мене, це дуже красиво.
Тільки одне запитання: ті люди, що питають науковців про Нобелівські премії та ефективність їхньої діяльності, вони питають те саме у Генпрокуратури? І шо чути? Надої зросли, а кількість жирів в маслі збільшилась?
Але чи за нової влади щось змінилося? Звісно, змінилося.
Фінансування НАН на 2020 рік зменшили до 3,9 мільярдів, а фінансування прокуратури складатиме... 7,6 мільярдів.
Вибачте, я мабуть пропустив той момент, коли діяльність ГПУ була оцінена належним чином, а її ефективність зросла у рази.
Тобто гроші в державі — є.
Ви можете спитати, чи це цинізм? Ні, це просто усталені практики, що збереглися: незалежно від результатів діяльності, збільшення фінансування собі лобіює той, хто дуже сильний і потрібний (в короткостроковій, порівняно з наукою, перспективі).
Справжній цинізм ми побачимо, порівнюючи порівнюване — не науку і прокуратуру, а науки різних головних розпорядників бюджетних коштів, одним з яких додали, а у інших — забрали.
Отже, я сказав, що Національній академії наук — не додали, а забрали. А от на Національну академію медичних наук додали 100 мільйонів гривень, на Національну академію правових наук — 10 мільйонів. Цифри наче невеликі на фоні мільярдів, проте пересічні ж громадяни турбувалися про ефективність та Нобелівські премії? Чи 10 мільйонів — це вже не гроші? Тож глянемо детальніше.
Дивіться цей документик, який я вперше побачив на засіданні Національної ради з питань розвитку науки і технологій, що відбулася нещодавно під головуванням Прем'єр-міністра (про саму Нацраду і рішення, прийняті на ній я писав тут).
На самому засіданні, до речі, був показаний цікавий слайд, що демонструє публікаційну активність різних академій:
Хтось вже запитує, чому не найефективнішим додали коштів, а у найефективніших — забрали?
А про що ж каже документик?
Читаємо про академію меднаук:
«Загальний висновок:можна ставити питання про відносно низьку ефективність використання бюджетних коштів для проведення фундаментальних досліджень у більшості установ НАМНУ„ і далі за текстом перелік проблем.
Читаємо про академію правових наук: «Академія виконує важливу функцію науково-експертного забезпечення діяльності уряду і Верховної ради України у розробці нормативно-правових актів. Але наданих Академією даних недостатньо для оцінки ефективності використання бюджетного фінансування стосовно науково-дослідницької діяльності і рекомендацій стосовно його змін.»
А тепер ще раз перечитуємо, що цим академіям додали по 100 і 10 мільйонів відповідно.
Як на мене, це сюрреалізм.
Чи я закликаю ті гроші у академій забрати чи ж критикую їхню діяльність?
Лептонний боже, збав. Всі висновки робив не я, все взято з відкритих джерел, до яких мали доступ і депутати, і бюджетні комітети і т.д.
Я лише порівняв факти, аби підкреслити для наших шановних громадян, що жодної логіки в розподілі бюджетних коштів на науку що порівняно з іншими сферами, що всередині сфери — немає. І коли хтось з можновладців розповідає про низьку ефективність — він просто маніпулює і бреше. Бо детальну оцінку діяльності відповідно до реформи — лише заплановано.
Ба більше, обсягами фінансування науки на наступний рік нинішня влада вже провалила тест на адекватність.
Отут я детальніше поясню чому (якщо ще не набрид).
Ніхто і ніде не заперечує, що стан наукової сфери в Україні, ефективність діяльності її окремих інститутів, підрозділів, вчених — потрібно оцінити, відділити живе від неживого, кращим давати більше грошей, гірших гнати в шию. На це і спрямована реформа наукової сфери, що розпочалася у 2015 році. Під це було створено Ідентифікаційний комітет, Науковий комітет, Національну раду з питань розвитку науки і технологій, зараз запуститься Національний фонд досліджень, завдяки якому науковці матимуть змогу на прозорих конкурсах виборювати фінансування на свої дослідження. Суне євроінтеграція, Горизонти-Європа і таке всяке. На цю реформу держава не виділила додатково ні копійки, якщо порівнювати, наприклад, з реформою МВС (скептична посмішка), судовою реформою (знову посміхаюсь) та реформу Армії. В кінці тунелю наче почало виблискувати світло, але.
Оті цифри, що менші за законодавчі в 10 разів, призвели до того, що більшість вчених в тій же Нацакадемії наук працюють у режимі неповного робочого тижня — 3 або 4 робочих дні. Або ж в режимі неповного робочого дня — 6 годин на день. Їхні жалюгідні зарплати, що базуються на посадових окладах 4-7 тисяч гривень — ще зменшились. Всі збільшення зарплат, що декларували попередні уряди, призводили лишень до скорочення робочого часу.
Бо грошей на, власне, збільшення, додати «забували», тому або на ті ж кошти мало працювати менше людей (купа вчених звільнилася у 2015-2016 роках), або ж люди мали скорочувати свій робочий час. Зате формально за статистикою відсоток жирів у маслі зростав. Привіт Гройсману.
Я не скиглю. Мене, звісно, трохи напружує, чому конкурсні гроші вчених, виборені в чесній боротьбі, вони мають спрямовувати на фінансування свого 5-го робочого дня, а не на реактиви чи матеріали (про жодну чисто грантову модель немає і мови, бо суми «грантів» — смішні). Мене також напружує, що і я, і мої колеги вже забули, як це — бути просто науковцем, а не постійно мати підробітки. Так не має бути. Про яку ефективність може йти мова, якщо людина постійно розривається між наукою та наповненням сімейного бюджету?
Мене вкурвлює те, що оце жалюгідне фінансування вибудовує однакові рамки для блискучого фізика-теоретика Сергія Шарапова, на праці якого посилаються Нобелівські лауреати і який працює в режимі неповного робочого дня в неопалюваному Інституті, та авторів робіт про цілющі властивості чудотворних ікон, квантово-орбітальних культурологій, космічних педагогік і т.п.
Скажіть, Ви правда вірите, що скорочене фінансування якось шкодить імітаторам науки? Вони як продукували маячню — так і продукують, а справжній науковець працювати так не може, бо неможливо придбати половину мікроскопа або провести експеримент за 3 робочих дні на тиждень в холодному корпусі. А саме такий режим роботи передбачається на наступний рік, зважаючи на цифри, закладені в бюджеті-2020 (це взагалі сміх крізь сльози — 3 робочих дні і 4 вихідних).
Реформа націлена на те, щоб подолати імітаторів науки і щоб гроші платників податків спрямовувалися на справжню науку, однак я вже бачу, що до кінця реформи доживуть не всі. І я не прикриваюсь Шараповим. Я просто спитався його дозволу розповісти про його режим роботи і він не заперечував. Мої ж інші колеги-фізики мовчки звільняються, бо не бачать перспектив. Зараз звільняються.
Якщо Ви вважаєте, що я тут знову щось перебільшую, то статистика говорить сама за себе:
Оті тисячі «зниклих безвісти» — то в т.ч. нормальні науковці, яких ми не повернемо.
Я це все до чого. Я багато пишу про науку і тут в блозі, і на фейсбуці. Я не бачу сенсу повторюватись про потрібність науки Україні і те, що без науки — інноваційна економіка стане можливою тільки в смартфоні (бо ж папери скасовують).
І при тому, що науковці виступають активними суб'єктами реформування і, по суті, витягають всі позитивні зміни на своїх «плечах», адекватності влади як не було, так і немає.
Зауважу, що у мене не виникає когнітивного дисонансу, коли я при цьому дякую нинішньому складу МОН за дерегуляційні зміни. Є об'єктивно за що і вони молодці.
Проте станеться так, що і дерегуляція вже нікому не допоможе.
Скільки не знімай бар'єри на шляху корови до пасовища, якщо трави там немає, то все даремно. Корова просто помре.
При цьому для генпрокурорської корови чи для корови, що дає ̶п̶а̶р̶н̶е̶ правове молоко — трава є.
Звісно, і в цій діжці дьогтю є ложка меду — на пріоритетні напрями наукових досліджень в університетах додали 400 мільйонів, є гроші на Нацфонд і Фонд Президента, однак все це не соває вгору оту цифру фінансування в 0,16% ВВП.
Українська наука продовжує зникати.
Тест.на.адекватність.провалено. Я з нетерпінням чекаю січня, аби поглянути на нову статистику відтоку молоді з науки (нагадаю, в НАН в 2015 році працювало близько 3000 молодих вчених, зараз — близько 2000).
Несемось.
Але таки переможемо, бо реформу науки ми доведемо до кінця.
Принаймні, коли клепок в голові керманичів держави додасться і вони почнуть читати аналітику та робити з неї правильні висновки, у нас будуть готові інституції та процедури.
А потім ми почнемо за шалені гроші привозити іноземців, аби вони створили тут зародки науки.
Однак то геть інша історія.
Майте гарний вечір.
