Не треба ображать тваринок і казати, що вчинки московитів – звірячі. Все-таки у світі живої природи жорстокість обумовлена виживанням.
Людина ж творила свій світ. Століттями. І жорстокість зустрічається, так. Але нагальної потреби у ній давно немає.
Але ж то людина. Світ московитів інший.
Їхні дитинчатка вже у перші роки засвоюють, що причинно-наслідкових зв'язків не існує.
Все просто. В дитинстві є чітка система «Я хороший – я поганий».
Працює вона безвідмовно. Розбив чашку – насварили – я поганий – більше так не роблю. Самостійно взувся – поцьомали у щічку, всі посміхаються – я хороший – тепер завжди так робитиму.
Тож і маленький московит, який поки що нічим не відрізняється від людини, як і кожен інший малюк, щось робить. Припустимо, бігає колами і пищить. Мати на то дивиться і посміхається. Маленький московит отримує чіткий сигнал: він – хороший. Його дія викликала позитивні емоції в матері, отже, можна продовжувати.
Перепочивши з півгодини, маленький московит знов береться бігати. І на третьому колі отримує від матері ляпас. А то й кілька. Полярність сигналу змінилась. «Я — поганий».
Хоча він робив те саме, що й раніше.
Звідки ж йому знать, що за ті півгодини мати хильнула граммів двісті, і тепер почувається втомленою. Або, може, заходив сусідський дядя Ваня, різкуватий після бояришніка, і зіпсував макіяж та настрій. Або міль прогризла чергову діру в «орєнбурськом пуховам платкє».
Світ маленького московита поки що не вміщує таких складних систем.
Але конструкція «Я хороший – я поганий» розвалюється на друзки.
Один і той самий вчинок призводить до протилежних результатів.
Лишається закріпить це кілька сотень разів – і маленький московит ніколи в житті не повірить, що існує така річ, як причинно-наслідковий зв'язок.
І в житті дорослому вже не маленький московит керується тим самим.
Не зарікається «від суми та тюрми». Тобто живе собі. Щось робить. А чи будуть вчинки йому інкриміновані, як злочин – не знає.
Нема йому чим знати. Не відросло. Із покоління в покоління не відростає.
Мозок назавжди завмер на трирічному рівні. Це там, де «я хочу» замість «я мушу».
Огидно, бо зовнішньо московит майже нічим від людини не відрізняється. І подекуди його ще вважають за людину.
Тому він може вбивати. Катувати. Спалювати. Нищити. Не відчуваючи провини.
І саме тому він не може перемогти.
