Тепер, коли уляглися, принаймні на певний час, основні політичні баталії довкола Міністерства оборони, можна переходити до аналізу, а що ж насправді відбулось.
Для подальшого аналізу необхідно пригадати хронологію подій:
- публікація журналістами фактів потенційної корупції у Міноборони;
- проведення парламентським комітетом засідання із заслуховуванням Резнікова стосовно ситуації у Міноборони, де міністр не міг пояснити половину із предʼявлених фактів, посилаючись на якісь помилки у контрактах;
- публікація правозахисниками фактів, що свідчать про недобросовісність і можливу сепаративну позицію у попередні роки керівника департаменту військово-технічної політики Міноборони — Олександра Лієва;
- публікація журналістами фейкового російського паспорта, згаданого співробітника Міністерства оборони з посиланням, що він був отриманий від однієї з вітчизняних спецслужб;
- заява керівника фракції «Слуги Народу» пана Арахамії, а за ним і пані Безуглої, про рішення монобільшості негайно звільнити Резнікова і призначити на його посаду керівника ГУР МО пана Буданова;
- інтерв'ю міністра Резнікова, що він готовий піти, якщо буде відповідне рішення Президента;
- заява Арахамії, що ротацію у Міністерстві оборони доведеться відкласти;
- істерика пані Безуглої в стилі «Яких вам ще реформ не вистачає?», мовляв, в усьому винні недобросовісні журналісти та громадськість, які не можуть визначитись, чи треба звільняти пана Резнікова, чи ні.
В цій історії не можна не відзначити бажання Арахамії здійснити кадрову ротацію. Не дивлячись на наявність корупції в МО, очевидно, що вона не могла стати ключовою причиною для раптового звільнення Резнікова. Ця причина також не пояснює бажання слуг перепризначити міністра в інше міністерство.
Кандидатура Буданова як заміна Резнікову не випадкова. Що виграють слуги від такої кадрової зміни. Корупція нікуди не дінеться. Адже для боротьби з нею необхідний серйозний парламентський контроль (де-факто, він відсутній через монобільшість) та ефективна діяльність антикорупційних органів. Та в останніх зараз в розпалі конкурс на голову НАБУ.
Посада Міністра Оборони під час війни перетворює свого носія (звісно, якщо людина відповідна) на потужний інформаційний рупор. Тут дуже багато інформаційних приводів — надання західної допомоги, зустрічі з союзниками, коментування ситуації на фронті й т. д. Остання річ, мабуть, найважливіша. Пан Резніков працює майже в ідеальному тандемі з головнокомандувачем ЗСУ. Його завдання не коментувати війну, а здійснювати централізоване тилове забезпечення. А Залужний має воювати.
Та, на відміну від міністра, пан Буданов любить прокоментувати війну. І це дуже не вʼяжеться з його посадою. У світі практично немає демократичних країн, в яких керівника розвідки було б чутно так само часто і гучно. Для нього стати Міністром Оборони — це перетворитися на справжнього політика першого ешелону.
Для Арахамії й усіх партійних політтехнологів «Слуги Народу» — це ідеальний кандидат, аби затьмарити рейтинг Залужного. Так, до кінця не відомо, чи буде приймати Залізний Генерал участь у виборах, однак цілком очевидно, що його авторитету вистачить, аби помірятися силами з самим Зеленським за посаду Президента. Якщо Буданова достатньо розкрутити, то зі своїм практично непогрішним бекграундом він може «потягатися» і з Залужним. Принаймні «переманити» від нього значну кількість українських виборців.
Але, якщо пан Буданов з такої позиції може теоретично перевершити Залужного, то що б йому завадило позмагатися за посаду Президента із самим Зеленським? Не тільки позмагатися, але й перемогти? Цілком вірогідно, що саме цей аргумент й став основним доводом для Президента і керівника офісу Президента, що не треба поспішати з ротацією. Якщо сам Зеленський і не задумується про вибори, то немає жодного сумніву, що Єрмак особисто курує це питання. І він не має бажання породжувати конкурентів своєму керівнику.
Цілком очевидно, що не останнє слово у цій історії сказали й наші західні партнери. Адже війна ще не виграна і обсяги та якість західної допомоги багато в чому залежить особисто від пана Резнікова. Змінити Міністра Оборони зараз — це мінімум на декілька місяців порушити координацію із союзниками. А для України зараз кожен отриманий танк немає ціни, не кажучи вже про винищувачі, стосовно яких особливо складні перемовини.
П.С. Разом з Be with Ukraine / Будь з Україною ми продовжуємо збирати на 20 рацій Motorola 4800 для підрозділів 95-тої бригади. Вже зібрано 254000 грн. Та треба ще 426000 грн. Маленькі рації, звісно, не такі сексуальні як Леопард, але для піхоти неймовірно важливі. Нам дуже треба ваша допомога!
Монобанка для збору за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/5CmKPCUPSd
Офіційний рахунок нашої благодійної організації: ПриватБанк, UAH, IBAN — UA293052990000026009015031466
Решту реквізитів можна знайти на нашому сайті: https://www.bewithukraine.com.ua/donate/
Спільними кроками до перемоги!
