В Херсоні просто в центрі старого міста, на розі Соборної та Воронцовської, знаходиться могила й величний надгробок засновника місцевого музею Віктора Гошкевича. Хто проходив повз неї, не міг не помітити поряд з надгробком велику кам'яну кулю. Дивний предмет, що лежить у красивому й оповитому історичними легендами місці, не міг і сам не породити навколо себе міських легенд – його навіть вважали частиною механізму одного з херсонських млинів. Але насправді ця «куля» має набагато більш цікаву історію, ніж історія перетирання зерна на борошно.
Коли султан Баязид у липні 1484 року перейшов Дунай щоб скорити молдовські землі між Дунаєм, Прутом і Дністром, в обозі його армії везли знамениті турецькі гармати великого калібру – за допомогою подібних було раніше здобуто й сам Константинополь.
Для його облоги в 1453 році османська армія почала вдосконалювати свою артилерію. Так з'явилися знамениті османські бомбарди. Найвідомішою з них була «Базиліка», розроблена угорським зброярем Урбаном. Вона мала надзвичайну на той час потужність, але була дуже неточною при стрільбі. З її допомогою султан Мехмед зруйнував cтіни Константинополя, але на шостий тиждень використання вона зруйнувалася від власної віддачі.
«Базиліка» мала такі параметри: довжина 8 м, калібр (ширина снаряду) 75 см, ядро мало вагу 544 кг. Після «Базиліки» турки-османи почали робити подібні бомбарди, але більш надійні та витривалі. Ті гармати стріляли ядрами з каменю (зазвичай – гранітними), адже чавунні ядра лише почали поширюватися й їхні переваги стали очевидними пізніше.
У 1484 році на шляху Баязида стояла й потужна фортеця Білгород (Cetatea Albă). Кілька тижнів вона боронилася, але коли «заговорила» османська артилерія – впала одна зі стін. І тоді з фортеці вийшло дванадцять священиків, які в коштовній скриньці віддали султанові десять ключів фортеці.
Після падіння Білгородської (або ж «Аккерманської» турецькою) фортеці вона стала однією з найпотужніших цитаделей Османської імперії на Чорному морі і лишалася нею до початку ХІХ сторіччя.
На початку ХХ сторіччя подністровські краєзнавці надсилали чимало своїх знахідок до Херсона – в музей Віктора Гошкевича. Сюди потрапило й кам'яне ядро Баязидової армії, яке протягом попередніх сторіч припадало землею під стінами фортеці (знаходили їх чимало й більша частина «осіла» в Білгород-Дністровському краєзнавчому музеї).
Так до Херсона потрапила єдина турецька старожитність османської доби, що перебуває не в музейних залах, а безпосередньо у міському просторі.
Відео про ядро Баязида:
