Йосип Гошкевич та Сімето «Джозеф Харді» Ніідзіма
В травні 1864 року один юнак сторожко йшов вулицями японського міста Хакодате. Час від часу він торкався рукою очей, що нестерпно боліли. Він боявся втратити зір від незрозумілого запалення, що почалося кілька днів тому, але ще більше боявся потрапити до рук вартових порядку – 21-річний син дрібного службовця з бідного самурайського роду був державним зрадником, якому належалася смертна кара. Втім, страта загрожувала йому лише за умови реалізації попереднього задуму, а несподівана хвороба загрожувала цьому зашкодити.
Злочинний план Сімето Ніідзіми (新島 七五三太; 1843-1890) полягав у тому, що він прагнув залишити свою країну. За кілька місяців до того він вперше взяв до рук Біблію – і знайомство зі Святим Письмом настільки вразило юнака, що він сповнився рішучості потрапити до котроїсь з християнських держав, аби там дізнатися більше про християнську віру і прийняти усвідомлене хрещення. Знаючи про християнство ще мало, він все ж відчув потяг до протестантизму, а відтак забажав потрапити до найбільшої протестантської держави – Сполучених Штатів.
Військовий режим сьогунату в ті роки продовжував політику ізоляції Японії, тож подорож закордон без дозволу влади означала вирок смерті, а зречення «віри предків» – і поготів. Усвідомлюючи ризики, Ніідзіма зміг домовитися про нелегальну подорож на одному з американських кораблів з порту Хакодате. І ось, коли він уже потрапив до міста, всі його плани могли зійти нанівець через несподіване запалення очей. Лікуватися Ніідзіма вирушив до нещодавно відкритого шпиталю при російському консульстві.
Консулом Російської імерії в Японії був тоді Йосип Антонович Гошкевич. Представник українсько-білоруського священицького роду, він першим в роду обрав не священицтво, а сходознавство і дипломатичну службу. Але зробив це не через брак віри, а скоріше навпаки. Ще під час навчання в Петербурзькій духовній академії він мав нагоду побачити Православну Російську Церкву зсередини – і не міг не розчаруватися в її ієрархії. Наприклад, Йосип активно долучився до роботи з перекладу Святого Письма сучасною мовою, але ініціатори перекладу були негайно покарані. Негоже простим людям читати Біблію, міркували російські православні ієрархи.
Попри все, Йосип зберіг тверду християнську віру – не як данину формальностям суспільства, але як глибоке внутрішнє переконання. В Японії він наполегливо організовував місіонерську роботу (і нещадно «відбраковував» непідходящих для цієї справи православних священиків – аж доки не спинився на кандидатурі Миколая Касаткіна, «православного апостола Японії»).
Саме до організованого цими людьми шпиталю потрапив молодий японець, який ще мало знав про християнську традицію, але вже вважав себе християнином-протестантом. Швидко одужавши, він відчув довіру до консула та його священика й відкрив їм свій план. І вони не тільки не відвернулися від майбутнього протестанта, але й допомогли йому через власні зв'язки виїхати з Хакодате до Шанхаю, а вже звідти – до Бостона. Перед від'їздом Ніідзіми Йосип Гошкевич (захоплений фотограф-аматор) зробив його фото, яке поштою надіслали батькам юнака в Едо (Токіо).
Це фото, зроблене 13 червня 1864, згодом послугувало для створення кольорового портрета – на ньому ми бачимо Ніідзіму зовсім не таким як на його пізніших численних фото: з традиційною зачіскою і без неодмінних згодом вусів, в традиційному кімоно, а не в строгому європейському костюмі. Бачимо юнака, що ще не знає яка славна доля на нього чекає.
В Сполучених Штатах Ніідзіма офіційно хрестився під іменем Йосипа (згодом він використовував у спілкуванні з іноземцями американізований варіант свого імені – Джозеф «Джо» Харді Ніідзіма).
Його зірка зійшла в 1875: коли в далекій Білорусі помер у своєму маєтку Йосип Гошкевич, Ніідзіма знову зійшов на берег Японії – нової Японії, назавжди зміненої революцією Мейдзі. Він прибув як перший японський протестантський пастор. Невдовзі в Кіото йому вдалось організувати невелику християнську школу, яка вже після його передчасної смерті розрослася в потужний Doshisha University (同志社大学) – провідний центр японського протестантизму.
Постать Ніідзіми є в певному сенсі легендарною для японської культури – він був одним з лідерів свого покоління, що рішуче порвало з архаїчними традиціями доби сьогунату. Донині його життя привертає увагу як фахівців-істориків, так і культурного мейнстриму. Доказом останнього є популярний серіал 2013 «Сакура Яе», де розповідь ведеться від імені дружини Ніідзіми Яеко «Яе» Ямамото (1845-1932) – цей продукт японського телебачення отримав Міжнародну премію «Еммі» 2014.
Розворот одного з сучасних японських коміксів про життя Ніідзіми (видано анлійською)
Йосипа Гошкевича небезпідставно вважають людиною, що стоїть біля фундаменту Японської Православної Церкви. Але, як бачимо, він, бодай побіжно, стоїть і біля витоків японського протестантського руху. «Имя его в поминнике моем стоит ближайшим к моим самым близким родным и я всегда молюсь о спасении его, веря в то же время, что Господь уже принял его в число спасшихся, за его необыкновенную доброту и за честное служение Отечеству,» – писав у 1910 Миколай Касаткін, на той час вже архиєпископ Японський. Ці слова він написав у листі до племінника Йосипа – Леоніда Гошкевича, що мешкав у Херсоні. Пишався своїм славетним дядьком і добре знаний херсонцям громадський діяч та археолог Віктор Гошкевич.
Тож історія життя та посмертна слава Йосипа Гошкевича мали хоча й непрямий, але відчутний інтелектуальний та моральний вплив на українських представників його роду.
