Якби я вчинив якийсь злочин, мене б засудили і посадили б в тюрму. Там я провів би роки свого життя, відбуваючи своє покарання, тобто зазнаючи обмежень — я не міг би ходити де хочу, їсти що хочу, робити що хочу.
Потім я би вийшов з тюрми, але судимість у мене все ще була б. Я зазнавав би обмежень, сутністю яких є покарання за минулі гріхи — суспільство не пускало б мене працювати на багатьох роботах, купувати зброю, обіймати посади.
Строк судимості після відбуття покарання — вже цілком в моїй владі. Я можу зменшити або повністю зняти його багатьма способами — працею, хорошою поведінкою, тощо. Та і в будь-якому разі — просто не вчиняти злочини певний термін, в залежності від важкості попереднього злочину, і вона буде погашена.
Логіка цієї правової норми теж зрозуміла. Я відбув покарання, але суспільство хоче поспостерігати за мною — чи став я на шлях виправлення? Чи не буду я більше вчиняти злочини? Чи злякався я достатньо обмеження волі — або чи переосмислив своє відношення до життя, що з точки зору закону та суспільства одне і те саме.
В будь-якому разі. Настане день, коли судимість знята/погашена. Всьо. «Особа в подальшому не може зазнавати правообмежень кримінально-правового і загальноправового характеру», каже нам ККУ. Ступай і нє грєши.
Абсолютна інша логіка застосовується в питаннях так званих ПЕПів.
Що таке ПЕП? Це Politically Exposed Persons, публічна посадова особа, яка була наділена значущими публічними функціями.
Різноманітні урядовці, народні депутати, керівники підприємств, тощо. Керівники держави, корочє, відповідно ті, хто має корупційні ризики.
Обмеження, які до них застосовуються, дуже серйозні, і окрім декларування прибутків передбачають цілий пласт моніторингу банківських операцій, вичерпний перелік яких викладено в законі «Про фінансовий моніторинг». До реєстру також підпадають члени їх родин, які зазнають тих самих обмежень — як від банків, так і від страховиків, платіжних організацій, поштових операторів, аудиторів, бухгалтерів, тощо.
Логіка цього процесу теж зрозуміла. Йдеш керувати чимось в державі? Що ж, суспільству очевидно, що ти йдеш мутитись, падло таке, нас не обманеш! Тому тримай додаткові обмеження, щоб суспільство могло тебе карати. Чому твоя дружина отримала кешбек? Чому ти неправильно вказав метраж своєї хати? Поясни розбіжності, Поясни розбіжності, Поясни розбіжності, тримай адмінпротокол, невчасно подав декларацію — потрапляй в реєстр коррупціонерів! Так вам, кляті вори! Антикорупція на марші!
Суспільство не вірить своїм управлінцям і карає їх — бо за плечима декілька поколінь людей, що сприймали державні посади виключно як спосіб це суспільство обілєчівать. Це зрозуміло.
Але чи знаєте ви, що цей чарівний статус дається згідно потужних законодавчих змін ПОЖИТТЄВО?
І членам сім'ї, відповідно, теж.
Ти винен. Винен на все життя, без права оскарження рішення. Ти покараний — елементарна банківська операція для тебе перетворюється в жах. Так, антикорцпціонери кажуть що законодавство дозволило українським банкам не завжди відносити національних публічних діячів до високої категорії ризику. «Все ґрунтується на ризик-орієнтовному підході», ахахахахахаах. Ризик-орієнтований підхід, як же.
На практиці ж усі можливі начебто рекомендовані механізми застосовуються на повну катушку, тому що ніхто не збирається брати на себе відповідальність — набагато легше виконати все, та ще і своє щось, придумати.
Купуєш щось більше за баклажан? Чекай дзвінка з банку про заблоковану операцію до «рішення нашого фінмоніторингу, і взагалі, краще під'їдьте поясність звідки у вас гроші».
Дружина оформлює картку для отримання «дитячих»? Пошлемо її в пекло довідок на довідки. Нехай заповне три анкети на чотири сторінки, надасть всі копії усіх паспортів, і ще вкаже номери рахунків в усіх інших банках.
Перевірки, анкетування, блокування операцій, якісь незрозумілі «підтвердження джерел прибутку», які ти маєш надавати менеджеру банку. Яка фотографує твою декларацію, яка і так лежить у відкритому доступі. Друкує, фоткає на планшет, кудись відправляє і чекає. Весь ланцюг прикриває себе — а в кінці його за все платиш саме ти.
Це — покарання. Не тільки тобі, а і всім членам твоєї родини.
Якщо примружитись, та усвідомити історію важких взаємовідносин суспільства і влади — стане зрозуміло, за що. І навіть, в разі володіння належним рівнем моральної гнучкості, з цим змиритись. Але ПОЖИТТЄВО? Це не просто нелогічно — це неконституційно і не по-людськи.
Концепція правосуддя штовхає на недопущення подальших злочинів, тому що за них наступає невідворотнє покарання. Єдине, на що штовхає концепція ПЕПів, яку привезли нам ельфи з Валінору та відмили на цьому мільйони баксів — це махнути на все рукою і усвідомити, що якщо до тебе планують все життя відноситись як до вора та корупціонера, то мабуть саме цього від тебе і чекає суспільство.
Доповідь завершив, і пішов допомагати мамі — соціальному працівнику центру соціального обслуговування населення, з зарплатнею менше, ніж середньостатистичний антикорупціонер витрачає на каву — заповнювати черговий опитувальник.
